IV. Ключові слова

Зона ближнього розвитку, розвиток, здібності, розвивальне навчання, розумове виховання, навчальна діяльність, сприйнят­тя, пізнавальна активність, мотивація, навчальне завдання.

V. Понятійний апарат

Зона ближнього розвитку — вирішення завдань, з якими дитина ще не зустрічалась, за умови фіксації вчителем механізму його вирішення та повернення дитині у вигляді здібностей.

Навчальна діяльність — така поведінка дитини під час на­вчання, яка регулюється свідомо поставленою метою.

Навчальна потреба — потреба відтворення своїх здібностей.

М

Поняття — ошдаа ногічвшю мисжння, в ашй відбивається суть нредавсш, сукуднкзъ йото ©шввних ознак.

Рефлексія — здагтита людина до самопізнання, вміння аналізувати власні дії, киишш я згагавшяш їж із .супшьно ва-гсмшй ірнноепши, а хшзк діями та виишками інших людей.

Розвшшлнк шавтштт — диисна иедатгмна проблема, яка забезгае*£ує ониима.!тьиі умови для розшшу учшв т суб'єктів навмання

Рвзшток дмтшны — ироиес удосконалення духовної, розу­мової зршасті, .свідомості, куаьтури,

Розумове виховання — процес розвитку розуму, лізнаваяь-них здібностей.

Сприйняття — пізнання знайомих предметів, що веде до осмисленого «прийнятая незнайомих.

Уміння навчатись — здаїнісіь подолання особистої обме­женості; розширення своїх знань; перехід від неуміння до вправності

Vl Зміст технології

Дня того іі*об учижель розробив .програму ршвивалывдго навчання, потрібно, щоб він:

а) вийшов за межі встановленої навчальної програми;

Щ дав учню змогу займатися тими видами діяльності, що викликають в нього найбільший інтерес, самостійно визнача­ти інтенсивність та обсяг діяльності;

в) лише допомагав учню поставити перед собою завдання та оволодіти необхідними методами і навичками їх застосу­ вання;

г) працював з класом, починаючи зі стартової діагностики з предмета {тест із шести завдань);

д) визначав типи завдань для різних груп учнів (шість груп).

Завдання вчителя — допомогти учневі сформувати такий рівень розумових операцій та перейти на більш високий.

Модель зручна для дитини, бо дає право вибору завдань і виховує в неї почуття відповідальності за свій вибір. Учень, перебуваючи в ситуації успіху, починає вірити в свої сили (7, 14, 191,

Готуючись до кожного уроку, вчитель повинен продуму­вати та організовувати так навчальну діяльність, щоб:

• відбувався розвиток процесів сприйняття;

• учні оволодівали всім;

102

г*

• * учнів поступово нагромаджувався індивідуальний досвід пошукової діяльності;

• розвивалася уява;

• формувалися якості, потрібні для комбінування» конст­руювання, перетворення.

Для організації резвивального навчання слід використову­вати методи, які викликають найбільший іимрес в учнів: про­блемні,, продуктивні, дослідницькі, щ& сприяють розвитку творчого мислення та уяви. Однак при цьому не відкидається застосування інформаційних, репродуктивних та реиродуктив-но-продуктивних методів-.

Ефективності уроку сприяють такі психологія» умови йото подготовки, за яких вчитель мусить вивчати* знохв, вюначаошс

• рівень розумовога розвитку учнів;

• їх. ставлення до навчання;

• вміння самостійно організувати свои» розумову діяльність;

• творче самопочуття на уроці;

• психологічний контакт з класом;

• вміння вчителя організувати пізнавальну діяльність учнів.

Учитель повинен дуже точно окреслити, ті умови, які при­водять до утворення розуму, обмеживши: ті, котрі цьому за­важають і гальмують його розвиток. Від несподіваних, і щораз неповторних, варіацій позитивних та негативних умов і залежить в кожному індивідуальному випадку міра розвитку розуму, здатності до судження.

Проте педагог, який хоче виховати в людини цю здат­ність, повинен організувати такі педагогічні ситуації, які ви­ховують її, відсікаючи все, що заважає. В цьому секрет педа­гогічної майстерності [10].

Реалізуючи принципи розливального навчання, вяитель повинен використовувати різноманітні методи, прийоми.

Добрий результат дає колективний засіб навчання. Він здійснюється в ході спілкування учнів у динамічних парах. /

Особливості методики:

• одночасно вивчається у класі багато тем, наприклад на уроці позакласного читання;

• з кожної теми добирається 15—20 розповідей;

— перед кожним учнем ставиться- мета: оволодіти матеріалом статті так, щоб уміти її розповісти, відповісти на всі запитання;

— під час уроку учень опрацьовує почергово, з декілько­ ма товаришами тему, виступаючи то в ролі слухача (учня), то як розповідач (учитель);

Ж

— підсумковий контроль проводить учитель разом з декількома учнями.

,. Колективний засіб має низку особливостей в організацій­ному, дидактичному, виховному плані, а особливо — в роз-вивальному, бо учень виступає в ролі суб'єкта і об'єкта; на­вчання відбувається відповідно до індивідуальних особливос­тей; діти вчаться виступати, розмірковувати, доводити; розвиваються педагогічні здібності [7]і Такий навчальний діалог має велику цінність.

Педагогічно доцільною в методиці розвивального навчан­ня є ідея педагогічної паузи. Деякі педагоги вважають слуш­ним використовувати на початку спілкування з класом так звану "початкову паузу". її психологічне призначення полягає в трму, щоб допомогти учням певним чином звикнути до пе­дагога, виявити бажання працювати з ним і саме зараз. Мета цього прийому — викликати в учнів потребу в продуктивно­му спілкуванні [3].

Розвивальне навчання потребує від учителя вміння ство­рювати умови пізнання, тобто створювати такі ситуації, коли повинен здійснитись "вибух здогаду".

Для того щоб виникло колективне мислення з проблеми, вчитель повинен вміти тримати "паузу незнання". При цьому пауза триває, доки хтось не дасть відповіді, хоча "розробляв" проблему колективний суб'єкт [14]. Це дуже важливо — дати розгорнутись колективній думці, що спонукає особистість працювати швидше, організованіше, сконцентруватись на проблемі.

Використавши це, вчитель виконає основну мету розви­вального навчання — формувати "вміння вчитися" — загаль­ної здатності, яка в подальшому дозволить учням самостійно оволодіти будь-якими знаннями.