ББК 74.202.4я7

0-72 УДК 371

Рекомендовано Міністерством освіти України (Лист № 1/11-677 від 17.04.2000р.)

Автори: О.М.Пехота(передм.,розд. 1,2,3,4,9,15), А.З.Кіктен-ко (розд. 8), О.М. Любарська (розд. 6,7), К.Ф. Нор (розд. 5), О.Є. Олексюк (розд. 11,12), А.Л. Ситченко (розд. 14), Л.В. Тарасова (розд. 13), Т.В. Тихонова в. Ю). Рец_£Л'«^,?н"ти:\С О. Сисоєва — д-р пед. наук, проф., зав. від. JJSB. Технологій неперервної проф. освіти Ін-ту пе-"д§гог|ки і психології проф. освіти АПН України; Л^ЯҐСтариков —д-р пед. наук, проф. МДПУ.

Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. 3. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с — Бібліогр. в кінці розд.

ISBN 966-539-304-9

Посібник знайомить з сучасними підходами до організації педаго­гічного процесу в школі та ВНЗ, акцентує увагу на їхньому особис-тісно орієнтованому характері. Автори дають коротку характеристи­ку освітніх технологій, розкривають дидактичні можливості та особ­ливості їх організації, розглядають вітчизняний та зарубіжний досвід використання освітніх технологій.

Посібник орієнтований не тільки на теоретичну підготовку май- . бутнього вчителя, а й на розвиток творчого потенціалу особистості шкільного педагога, формування теоретичної та практичної готовності реалізації технологічного підходу в освіті.

Для студентів та викладачів середніх (училищ, коледжів), вищих педагогічних навчальних закладів та слухачів системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, магістрантів, аспірантів, учених.

ББК 74.202.4я7

Isbn 966-539-304-9

© О. М. Пєхота, А. З Кіктенко, О. М Любарська, К.Ф. Hop, О. Є.Олексюк, А Л Ситченко, Л В. Тарасова, Т В Тихонова, 2000.

© П. С Починок, художнє оформлення, 2000

©"А.С.К.",2001.

"В основу формування особистості мають

лягти передусім ідеї гуманістичної парадигми

особистісно орієнтованої освіти та виховання.

Мета особистісно орієнтованої гуманної

освіти — не сформувати й навіть не виховати,

а знайти, підтримати, розвинути людину в

людині, закласти в ній механізм самореалізаіиТ'.

Міністр освіти та науки,

Президент АПН України

Васиїь Кремень

ПЕРЕДМОВА

Аналіз рівня професійної підготовки вчителя в Україні сьогодні дозволяє зробити висновки про необхідність серйозного перегляду її змісту. "Концепція педагогічної освіти" (1999 р.) звертає увагу вчених і практиків на посилення технологічного аспекту підготов­ки вчителя, на накопичену сучасною школою палітру освітніх тех­нологій, напрацьовані підходи до гуманізації педагогічної взаємодії педагога з дитиною і колективом у цілому.

Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складові, почали пе­реносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість ди­тини, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвит­ку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності. Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у педагогічній освіті. Ідея осо­бистісно і практично орієнтованої підготовки майбутнього вчи­теля почасти замовлена у вітчизняній психолого-педагогічній літе-, ратурі теоретико-методологічного рівня (І. Д. Бех, О. С Падалка, І. Ф. Прокопенко, В. І. Євдокимов). Одним з провідних завдань повинно стати створення такого освітньо-розвивального середови­ща, у результаті взаємодії з яким у майбутнього вчителя формується готовність до роботи на основі знання сучасних пе­дагогічних технологій, розуміння ним своєї індивідуальної сут­ності, на основі якої виробляється особистісно педагогічна кон­цепція і персонал-технологія. На жаль, на сьогоднішній день про­блема технологічної грамотності і культури вчителя недостатньо розроблена в науці і практиці вітчизняної педаго­гічної освіти.

Ідея особистісно орієнтованої педагогічної освіти тільки почи­нає визначатися на двох рівнях: повсякденному і науковому. На повсякденному рівні викладачами педагогічних ВНЗ часто обгово­рюються ідеї: поваги до особистості студента і визнання її унікаль­ності; діалогічного характеру лекцій і практичних занять; співпраці і співтворчості як у навчальному процесі, так і в науково-експери­ментальній роботі; використання методів і прийомів часткової

З

індивідуалізації навчання. У рамках концептуальних підходів здійс­нюються поки що окремі, розрізнені спроби створення умов пер­соніфікації підготовки вчителя.

Розв'язання проблеми формування готовності майбутнього вчи­теля до роботи на основі глибокого розуміння сучасних педа­гогічних технологій має досить велике практичне значення. Школі сьогодні необхідні не просто хороші вчителі, а вчитель-технолог, учитель-майстер, учитель-новатор. Створення альтернативних типів шкіл, визнання за кожною школою права мати свій непов­торний образ, працювати за авторськими програмами потребу­ють' учителів з інноваційним мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої людини, що постійно розвивається, так і школи як системи, що теж пе­ребуває у розвитку. Через відсутність обов'язкової дисципліни, або хоча б спецкурсу, в якому в систематизованому вигляді викладався б особистісно орієнтований технологічний підхід до навчання і ви­ховання, різко знижується загальний результат підготовки у ВИЗ. Технологічна грамотність майбутнього вчителя дає змогу йому глибше усвідомити своє істинне покликання, реальніше оцінити потенційні можливості, глянути на педагогічний процес із позиції його кінцевого результату.

Багаторічний досвід роботи в педагогічному університеті пе­реконав нас у потребі створення курсу "Освітні технології", ре­зультати впровадження якого підтвердили його високу цінність для майбутнього вчителя. У структурі психолого-педагогічної підготовки він посідає особливе місце у зв'язку з завданнями, що їх здатний розв'язувати. Курс "Освітні технології" має дві ос­новні мети: дидактичну — знайомство студента із широким спек­тром напрацьованих наукою і практикою педагогічних технологій; і розвивальну — набуття навичок і досвіду здійснювати педа­гогічну діяльність в різноманітних концептуальних системах. До­сягти цього можливо за умови освоєння повного обсягу психо­логічних, педагогічних і методичних дисциплін, знайомства з ос­новними психолого-педагогічними поняттями і концепціями. Практична спрямованість курсу створює ті природні умови, за яких студент з об'єкта професійної підготовки перетворюється на суб'єкт індивідуального професійного розвитку.

Завдання нашої роботи — висвітлити зародження техно­логічного підходу в освіті, що забезпечує розвивальний характер навчання і виховання дитини, а також усієї управлінської діяль­ності педагога. Зміст розділів книги дає змогу ближче ознайоми­тися із сучасними, хай і неоднозначними підходами до розуміння таких явищ, як "педагогічна технологія", "освітні технології", "пер­соніфіковані технології", "особистісно орієнтовані технології", "тех­нології, що відповідають розвивальній школі", проаналізувати їх з позицій вітчизняної та закордонної гуманістичної психології і педа­гогіки. Поняття "педагогічна технологія" розглядається нами з позицій гуманізації освіти, розвитку особистісного потенціалу учня і вчителя.

4

У роботі зібрано і подано створені за останні роки освітні технології, кінцевою метою яких є гармонійний розвиток особис­тості дитини і дорослого. Автори хотіли привернути увагу вче­них, практиків, викладачів і студентів педагогічних ВНЗ до тих значних труднощів, які переживає школа 90-х років на шляху від освітнього стандарту до творчої, всебічно розвиненої особистості учня і вчителя.

Не маючи змоги в межах однієї роботи охопити повне коло питань стосовно педагогіки розвитку людини, технологічного підходу в освіті, педагогічних технологій, глибоко проаналізувати теоретичні основи окремих наукових шкіл і напрямів, ми зосере­дились на розгляді лише деяких важливих, з нашого погляду, пи­тань:

1. розуміння особливостей технологічного підходу в освіті;

2. значення предмета педагогіки розвитку;

3. встановлення меж особистісно орієнтованого підходу в освіті;

4. опис і аналіз найпоширеніших особистісно орієнтованих освітніх технологій — розвивального навчання, навчального проек­тування, навчання як дослідження, технології формування творчо­го потенціалу учня, сугестивної технології, створення ситуації успіху тощо.

Ми не брали за мету здійснити предметно-логічний аналіз такої різнорідної галузі, як педагогічна технологія. У різноманітному потоці літератури ми орієнтувались перш за все на праці найбільш авторитетних, на наш погляд, теоретиків і практиків, на визнані фундаментальні праці, а також: статті в хрестоматіях. Зміст дис­кусій подається нами за матеріалами останніх журнальних публікацій, як вітчизняних, так і закордонних.

На сторінках книги представлено:

• загальновизнані особистісно орієнтовані освітні технології" що широко використовуються (ідеї вальдорфської педагогіки, роз-вивальне навчання, організація роботи школяра в малих групах);

• технології, що активно розвиваються на сучасному етапі (навчання як дослідження, навчальне проектування);

• малознайомі масовому вчителю (технології створення ситу­ації успіху, технології розвитку творчості учня).

Вибір технологій автори здійснили суб'єктивно, він ґрун­тується на власному досвіді і досвіді роботи вчителів, на вивченні публікацій, не завжди доступних масовому вчителю. Під час опису та аналізу окремих освітніх технологій ми прагнули максимально відобразити як авторський підхід, так і його розвиток у працях послідовників. Строго кажучи, авторство в педагогіці взагалі дуже проблемне. Власне технології навчання і виховання взагалі є плодами багатьох століть педагогічної практики і міркувань ба­гатьох людей. Часто визначити автора якоїсь технології буває дуже важко.

Опис окремої технології подається в рамках такої схеми: 1. Історія виникнення технології.

5