9. Методика вивчення морфемної будови слова у початкових класах

Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова. Вивчення теми «Будова слова» має важливе значення в лінгвістичному розвитку учнів. Завдання вивчення морфемної будови слова в початко­вих класах полягає у формуванні в учнів понять: основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс, усвідомлення їх ролі, а також у практичному оволодінні морфологічним способом словотвору (без називання термінів), у збагаченні і розши­ренні словника учнів.

Вивчення основи слова і закінчення. Розуміння основи слова неможли­ве без знання того, що таке закін­чення. Вивчаючи закінчення, вчи­тель має розкрити перед школярами його ознаки: закінчення — це змінна частина слова; закінчення служить для зв'язку слів у реченні; закінчення стоїть у кінці слова. Усвідомивши роль і місце закінчення слова, учні легко зрозуміють характерні риси основи слова: основа — це частина слова без закінчення. Ознайомлення з основою сло­ва слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення. Учитель повідомляє дітям, що та частина слова, яка залиша­ється після виділення в ньому закінчення, називається ос­новою, і надалі вимагає від школярів називати під час роз­бору слова його закінчення і основу, а на письмі позначати значками.

Вивчення кореня слова. Приступаючи до вивчення кореня слова, вчитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основ­ний елемент лексичного значення; слова з однаковим коренем називаються спорідне­ними, або однокореневими; слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній); слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються одно кореневим й, бо у них різні корені (сми­слові частини), наприклад гора і горе; у споріднених словах корінь може частково змінюва­ти свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).

Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа — школи — школі).

Вивчення префікса. Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова: префікси утворюють нові слова (внук — правнук) або слова з новими відтінками значень (гарний — прегарний); префікс стоїть перед коренем.

Значення префіксів найзручніше показати під час ви­вчення дієслів, тому що для цієї частини мови префіксаль­ний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префіксів і з префік­сами, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти — присісти, читати — прочитати).

Вивчення суфікса. Мета вивчення суфікса в початкових класах розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що: суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворю­ються нові слова; суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смис­лового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета); суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після ко­реня; у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.

У початкових класах діти знайомляться тільки з суфік­сами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфік­сами, з допомогою яких утворюються назви найуживані­ших предметів побуту. Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям порів­няння його з префіксом.

У початкових класах вивчення будови слова має на ме­ті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забез­печує правильне користування ними в усному й писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення.