8. Види орфографічних вправ на уроках української мови в початковій школі

Орфографічні вправи, етапи їх проведення. Види вправ. Орфографічний розбір, його види.

Орфографічні вправи, етапи їх проведення. У формуванні орфографічних умінь і навичок важливе значення мають практичні вправи, виконання яких у шкільній практиці розпочинається одразу після пояснення правил правопису. Мета етапу вправ — застосувати одержані знання в практичній діяльності учнів. Кінцевий результат — формування орфографічних навичок.

Традиційно в методиці навчання орфографії визначають такі види вправ: 1.Списування. 2. Диктанти. 3. Перекази.

Списування — не механічне, а свідоме — один з найпоширеніших видів орфографічних вправ, спрямований на формування умінь запам'ятовувати графічні образи слів. Умовою свідомого списування є розуміння учнями змісту того, що вони списують. Завдання цього виду вправ — навчити дітей списувати каліграфічно, грамотно, без виправлень. З цією метою вправи на списування застосовують уже в букварний період.

У практиці навчання розрізняють такі види списування: списування з підкресленням букв; вибіркове списування; списування із зміною форм слова; списування з фонетико- чи граматико-орфографічними завданнями; списування з дописуванням пропущених букв; списування з різного роду логічними завданнями на класифікацію слів, групування за граматичними, орфографічними чи лексичними ознаками, будовою тощо.

У методиці орфографії диктанти розрізняють за участю аналізаторів: 1) слухові; 2) зорово-слухові.

За метою застосування диктанти поділяються на: 1) навчальні (попереджувальні і пояснювальні) 2) контрольні.

Самодиктант дуже близький до зорових диктантів. Різниця лише в тому, що текст диктанту аналізується з орфографічного боку і заучується напам'ять на одному уроці, а запис вивченого твору провадиться на наступному.

Пояснювальний диктант використовується на етапі самостійного застосування знань та умінь і є проміжним між попереджувальними і контрольними. Пояснювальні диктанти проводяться, як правило, після того, як тема в основному опрацьована, і дають можливість учителю виявити рівень сформованості тих чи інших орфографічних умінь.

Малюнковий диктант. Методика його проведення така: учитель демонструє предметні малюнки, учні мовчки або проговорюючи записують слово — назву малюнка. По закінченні пояснюють написання слів.

Вільний диктант. Для нього добирається цікавий текст. Учитель читає спочатку весь текст, а потім за логічно завершеними частинами (абзацами), кожну 2 рази. Учні записують не дослівно, а так, як запам'ятали, або лише головну думку кожної частини.

Творчий диктант. Перед диктантом учитель ставить завдання скласти чи поширити речення, замінити в реченні ті чи інші слова синонімами тощо. Складені учнями речення обговорюються і записуються під диктовку вчителя.

Контрольний диктант. Цей вид роботи ставить своїм завданням з'ясувати рівень сформованості орфографічних умінь і навичок. Контрольний диктант слід давати не раніше як через тиждень після закінчення опрацювання певної теми.

У процесі формування орфографічних навичок широко використовується орфографічний розбір, який розглядається в методиці і як вид орфографічних вправ, і як методичний прийом, що допомагає співвідносити правописне правило з конкретним написанням. Під час засвоєння орфографічного матеріалу використовують такі види орфографічного розбору, як фонетико-орфографічний і граматико-орфографічний.