10. Методика вивчення фонетики і графіки

Зміст розділу «Звуки і букви», його місце в початковому курсі української мови. Вивчення теми «Голосні звуки і позначення їх буквами». Особливості роботи над темою «Приголосні звуки. Тверді й м’які приголосні, способи їх позначення на письмі». Специфіка вивчення теми «Дзвінкі і глухі приголосні». Методика звукового і звуко-буквеного аналізу.

Робота над засвоєнням елементів фонетичної та графічної систем української мови починається в 1 класі і здійснюється протягом усього початкового курсу вивчення мови. Синтезуються питання фонетики і графіки в спеціальному розділі програми «Звуки і букви» (2 клас).

Вивчення теми «Звуки і букви» є складовою частиною лінгвістичної змістової лінії обов’язкового мінімуму освіти, визначеного Державним стандартом з української мови (початкова ланка), в якому зазначені обов’язкові результати навчання: розрізняти звуки і букви, голосні і приголосні, тверді і м’які, дзвінкі і глухі; знати український алфавіт, знаходити слова за алфавітом у словнику; правильно ділити слова на склади, дотримуватися найголовніших правил вимови ненаголошених голосних [е], [и] і приголосних [дз], [дж], [жз']. На рівні правопису – засвоєння найуживаніших орфографічних правил, що регулюють позначення ненаголошених голосних звуків в кінці слова; подовження м’яких приголосних на письмі; вживання апострофа тощо.

Під час вивчення цієї теми учні мають одержати знання про те, що в українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [і], [и] і що на письмі вони позначаються десятьма буквами: а, о, у, е, і, и, я, ю, є, ї. Під час вивчення теми «Голосні звуки і позначення їх буквами» важливо запобігти помилкам, які є наслідком змішування звуків і букв. По-перше, слід пам'ятати, що буква аж ніяк не може впливати на м'якість звука, оскільки звук сам по собі м'який (прислухайтесь: [л'ак]). По-друге, буква — це лише графічний знак, який вживається на письмі, щоб передати (позначити) м'якість у даному випадку звука [л'] перед [о].

Опрацьовуючи матеріал про тверді й м'які приголосні, важливо домогтися, щоб усі учні могли добре розрізняти їх на слух, правильно вимовляти під час звукового аналізу. Під час опрацювання теми «Тверді і м'які приголосні» учні мають удосконалити знання про способи позначення м'яких приголосних на письмі. Перший крок у цьому плані був зроблений, коли учні проводили спостереження за звуковим значенням букв я, ю, є.

З глухими і дзвінкими приголосними діти практично ознайомились у період навчання грамоти. Наступний етап відбувається під час опрацювання цієї теми у 2 класі. З метою чіткого розмежування дзвінких і глухих приголосних у методичній літературі рекомендується вести спостереження за способом творення та участю голосу й шуму при вимові пар дзвінких і глухих. Наступне завдання — простежити за участю голосу і шуму в процесі вимовляння зазначених пар звуків.

Звуковий аналіз і звуко-буквений аналіз є найбільш ефективними прийомами навчання грамотного письма. Ці прийоми сприяють усвідомленню послідовності звуків у слові, встановленню правильних співвідношень між звуками і буквами. Під час звуко-буквеного аналізу слід іти від звука до букви, а не навпаки, як це іноді трапляється в практиці, Адже звук є первинним, буква — вторинна і вживається залежно від звука. Послідовність проведення звуко-буквеного аналізу слова така:

1. Вимов слово по складах. Склади звукову модель слова.

2. Назви в ньому кількість складів, визнач наголошений склад.

3. Вимов послідовно звуки, з яких складається слово.

4. Назви голосні і приголосні, приголосні м'які і тверді (при потребі — дзвінкі і глухі).

5. Запиши слово, називаючи букви, якими позначаються звуки в слові, вказуючи на особливість вживання букв.