1. Методика української мови як педагогічна наука

Методика викладання української мови – це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади навчання рідної мови учнів 1-4 класів і рекомендує найефективніші методи і форми мовної освіти та мовленнєвого розвитку молодших школярів.

Методика мови, як і методика будь-якої іншої дисципліни складається з двох частин. Одна з них – теоретична, яка встановлює місце і завдання викладання мови в школі, формулює наукові основи методики, розглядає історію виникнення і розвитку методів початкового навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників та посібників з мови. Друга – практична, яка пропонує конкретні методи, прийоми навчання і розкриває „механіку” впровадження їх у життя школи, тобто становить „технологію” вчительської справи. Обидві ці складові методики становлять єдине ціле.

Мета курсу методики викладання української мови у початкових класах – озброїти майбутнього вчителя не тільки теорією цієї науки, але й найефективнішими формами організації навчального процесу, найдоцільнішими методами і прийомами навчання молодших школярів на сучасному етапі розвитку школи.

Своєрідність методики початкового навчання полягає в тому, що її предметом є шкільний курс української мови, який має суто практичний характер. Увесь навчальний процес спрямовано на практичне оволодіння мовою. Не випадково провідними завданням цієї навчальної дисципліни є удосконалення усного і писемного мовлення школярів.

Методологічною основою процесу оволодіння мовою є:

• діалектико-матеріалістичне розуміння суб’єктно-об’єктних відношень;

• учення по пізнаваність світу.

Наукові засади процесу оволодіння мовою базуються на діалектичній теорії пізнання: від спостереження до узагальнення і від узагальнення – до практики; такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об’єктивної реальності.

Увесь процес навчання мови йде саме таким шляхом. Від спостереження над мовними одиницями (звуками, словами, реченнями), їх будовою і значенням – до узагальнень. Вони створюються на основі аналітико-синтетичних операцій у вигляді формулювання орфографічних, граматичних та інших правил. Усвідомлення учнями правил будови мовних одиниць уможливлює користування мовою у різних сферах людської діяльності.

Оскільки методика мови покликана забезпечити вивчення мови, стає зрозумілим її тісний зв’язок з мовознавством. Дані таких мовознавчих наук, як фонетика, фонологія, орфоепія, лексикологія, морфологія, синтаксис, становлять опору викладання рідної мови. Зокрема, врахування співвідношень звуків української мови і букв українського алфавіту наштовхнуло на застосування найефективнішого методу навчання грамоти, прийнятого сучасною методичною наукою. Він іменується звуковим аналітико-синтетичним методом.

Науковим грунтом для методики читання є літературознавство. Хоч у початкових класах діти лише ознайомлюються з художніми творами, теоретичні основи літературознавчої науки враховуються при вивченні змісту творів і в організації уроків читання. Розрізняють, зокрема, підходи до вивчення байки і казки, оповідання і науково-популярної статті.

Отже, методика мови – не ізольована наука. У зв’язках з іншими науками вона будує свою теорію, функціонує й розвивається.