Управління освіти і науки виконкому
Новоград-Волинської міської ради
Інформаційно-методичний центр
Вивчення загальних розумових здібностей учнів при переході з початкової ланки школи в середню
м. Новоград-Волинський
2006 рік
З досвіду роботи І. В. Ковальчук, практичного психолога ЗНВО «Гімназія ім. Лесі Українки – дошкільний навчальний заклад»
Збірка містить опис системи роботи по вивченню розумових здібностей молодших підлітків: методику Отіса-Леннона, корекційні вправи на розвиток когнітивних процесів
Укладач: Ірина Ковальчук
Рецензент: Світлана Філанчук
Комп’ютерний набір: Надія Бучинська
Рекомендовано для практичних психологів
© ІМЦ управління освіти і науки м. Новограда-Волинського,
вул.. Пушкіна . 44
т. 5-20-69
Ірина Василівна Ковальчук,
практичний психолог ЗНВО
«Гімназія ім. Лесі Українки –
дошкільний навчальний заклад»
Психодіагностика розумових
здібностей школярів
Аналітичний підхід до психічної індивідуальності людини є абсолютно необхідним як у психодіагностичному, так і в психокорекційному планах. Його здійснення – важливий засіб надолужувального розвитку тих розумових здібностей школяра, які з певних причин виявилися недостатньо сформованими, “відсталими”. Цим забезпечується й загальний розвиток розумової сфери учня в цілому. Більше того, певні позитивні зміни відбуваються і в сфері особистості.
Як певна система, психічна індивідуальність школяра, зокрема його розумова сфера, може бути більш і менш гармонійною. Тобто кількісні характеристики її окремих компонентів можуть мати різний ступінь відмінності, в інших –меншою мірою. Але якими б не були індивідуальні відмінності між окремими розумовими здібностями школяра, завжди виникає питання про загальний розумовий розвиток даного учня.
Створена й апробована батарея тестів інтелекту, що забезпечує комплексне психодіагностичне вивчення перебігу навчально-виховного процесу на індивідуально -психологічному рівні кожного учня. Тестовий метод є складним інструментом “вимірювання” здібностей і психосоціального розвитку індивіда в цілому.
У практиці своєї роботи, під час вивчення учнів четвертих класів при переході їх з початкової ланки школи в середню, я використовую відому методику тестування загальних розумових здібностей Отіса-Леннона, яка розрахована на дітей, які отримали освіту в обсязі 3 класів. Вона є надійним інструментом диференціації за актуальним рівнем розвитку загального інтелекту та індикації – визначення ментальних можливостей особистості.
Тест Отіса-Леннона сконструйований для встановлення рівня розвитку інтелекту – загальних розумових здібностей – загальної обдарованості.
Мета тестування: встановити загальний рівень інтелекту особистості, визначити особливості розвитку деяких компонентів структури інтелекту, які зумовлюють потенціал розвитку здібностей: індивідуальне мислення, здатність до суджень, до абстрагування, синтезу й аналізу, комбінаторне (просторове – візуальне) мислення та уявлення, теоретичне математичне мислення.
Тобто крім загальної оцінки розвитку інтелекту в умовних балах (чи коефіцієнті інтелектуальності), маємо можливість за результатами тестування отримати характеристику рівня розвитку складових структур інтелекту.
Під час тестування виявляються й такі властивості психіки, як здатність до концентрації уваги, мобілізації пам’яті, деякі емоційно – вольові властивості особистості.
За допомогою методики Отіса-Леннона “Загальні розумові здібності” можна чітко визначити, до якої саме інтелектуальної групи належить учень. Згідно з диференціацією даної методики є 5 груп, або 5 рівнів розумового розвитку учнів:
учні з дуже високим РР – ВВ;
з високим РР – В;
середнім РР – С;
нижчим від середнього РР – НС;
з низьким рівнем РР – Н.
Як показують результати досліджень, традиційно укомплектовані класи є змішаними за інтелектуальним критерієм. У класі, як правило, налічується 5-6 груп учнів із неоднаковим рівнем розумового розвитку. Для кожної з них оптимальним є різні дидактичні умови, за яких навчальний процес і психосоціальне зростання проходять найкраще. Тому ті педагогічні ситуації, що максимально прискорюють розвиток учнів однієї категорії, нейтральні щодо другої та гальмують розвиток представників третьої. Звідси – об’єктивна потреба в поєднанні позакласної та класної диференціації, що можлива тільки на психодіагностичній основі.
Результати даних досліджень допомагають знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, враховуючи природні та набуті здібності.
Кожен учитель має можливість врахувати, наскільки “недопрацьовує” учень або сам учитель, порівнюючи результати досліджень із результатами семестрових оцінок, якщо такі не збігаються. Адміністрація інколи також може прослідкувати за якістю роботи вчителя. Сам учень має можливість оцінити діяльність за певний період навчання, оцінити свої персональні досягнення та перспективи.
На основі отриманих результатів видно, з якими дітьми потрібно проводити корекційно – відновлювальну роботу і в якому саме напрямку.