Розбивоні роботи

Метою розбивки є закріплення на місцевості на пікетах і плюсах всіх характерних точок поперечного профілю земляного полотна, які необхідні для виробництва механізованих земляних робіт.

Точки закріплюють різними знаками – віхами, кілками, спеціальними шаблонами, нарізанням борозни.

Існує декілька способів розбивки поперечного профілю земляного полотна. Характерні точки поперечного профілю закріплюють віхами, кілками, спеціальними шаблонами, які встановлюють паралельно до осі дороги через 20-50 м по довжині і виносять в за межі дороги на 10-20 м.

Розчистка дорожньої смуги

Метою розчистки є зняття з дорожньої смуги всіх перегород (3ліс, кущі, пеньки, валуни, будівлі, підземні чи наземні комунікації), які заважають розбивці полотна і поточному способу виробництва земляних робіт.

Найбільш трудомісткою і дорогою є розчистка від лісу, кущів, пеньків. Для валки дерев і безпечності робіт ліс передчасно від кущів, і викорчовують пні.

Способи валки дерев залежать від крупності лісу цінності деревини, роду ґрунтів, гідрогеологічних умов.

В незамерзлих і слабих ґрунтах дерева валять, незалежно від їх крупнисті, з коренями деревовалами чи бульдозерами, які мають спеціальні упорні рами.

Трудомісткою операцією є також видалення пнів. При висоті насипу до 1,5 м пні необхідно викорчовувати повністю; при висоті насипу більше 1,5 м пні можна не викорчовувати, але тоді необхідно їх спиляти нарівні землі.

Валуни які є на території дорожньої смуги (V<1м³) вивозять за її межі бульдозером, великі валуни (V>1м³) розробляють вибуховим способом.

Якщо на території дороги зустрічаються будови то їх переносять на інше місце чи зносять.

Різні підземні чи наземні комунікації переносять чи споруджують спеціальні пристрої – місця пересічення комунікацій з дорогою, їх споруджують так, щоб забезпечити надійну експлуатацію комунікацій та дороги.

Зняття рослинного шару

Рослинний ґрунт знімають зі всієї площадки відведеної для будівництва дороги і вкладають у відвали для наступного використання. Товщину шару, що знімають, встановлюють проектом на основі передчасного узгодження з землекористувачами (в середніх умовах 20-25см). Рослинний шар ґрунту використовують при закріпленні відкосів земляного полотна, для рекультивації встановлених і малопродуктивних с/г земель. Роботу по знятті рослинного шару виконують з допомогою бульдозерів чи скреперів. Роботу по встановленні земель виконують в дві стадії: технічну і біологічну. Перша стадія складається з таких операцій: приведення в порядок порушених територій – вирівняння і профілювання площадок; зменшення нахилів; відсипка шару. В другій стадії при організації правильної обробки, культивації земляного шару і встановлення структури земель. Роботи по другій стадії використовують самі землекористувачі. Для зняття рослинного шару використовують бульдозер ДП–14 зрізають та видаляють рослинний шар грунту починаючи з верхньої частини косогору.

Б). Земляні роботи. Розрахунок коефіцієнта відносного ущільнення грунту.

Середня густина грунту побудованого насипу повинна бути більшою від природної щільності грунту до його розробки в кар'єрі, резерві або виїмці. Тому оплачуваний об’єм насипу більший профільних орієнтовно на 5-15% в залежності від типу грунту.

Величина цього збільшення називається коефіцієнтом відносного ущільнення, який визначається по формулі

- потрібна щільність грунту в побудованому насипу, г/ см³

- щільність грунту в природному стані залягання до розробки, г/ см³

У виробничих умовах і встановлюються в лабораторії.

Потрібна густина грунту у відсипаному насипу

де - коефіцієнт оптимального ущільнення;

- оптимальна густина грунту, яка відзначається на приборі стандартного ущільнення, г см. Наближене значення до можна визначити по формулі:

- щільність скелету грунту, г /см³,

- масова доля повітря в грунті, %;

- оптимальна вологість грунту, %.

Грунт в районі прокладання траси - супісок, тому

= 1,54 г/см³; = 0,95; = 2,68; = 7...10%; = 10...15%.

г/см^3;

г/см^{3 ;}

г/см³

Отже, коефіцієнт ущільнення грунту для супіска 1,09 г/ см³.

В) розподіл земляних мас. Крива об'ємів.

Існує три джерела грунту для відсипці насипу: виїмки, які розробляються, бокові резерви, зосереджені грунтові резерви, або кар'єри. В першу чергу вирішують питання використання грунту виїмок. Якщо грунт виїмок придатний для відсипки насипу, його потрібно розподіляти в сумісні насипи. Якщо дорога запроектована переважно в насипу, то грунту виїмок буде недостатньо і потрібно вирішувати, звідки взяти грунт. В теперішній час грунт для насипів беруть переважно з притрасових грунтових кар'єрів, які розміщують з таким розрахунком, щоб максимальна дальність перевезення не перевищувала 2...3 км. В окремих випадках грунт для насипу можна брати з резервів, якщо дорога проходить в невисоких (до 1,5-2 м) насипах.

Розподіл земляних мас показується на графіку об'ємів. Крім графіка об'ємів і розподілу земляних мас будується крива об'ємів, яка служить для визначення середніх віддалей перевезень грунту з виїмок в насипи. Ордината кривої об'ємів на будь-якому пікеті траси рівна алгебраїчній сумі об'ємів насипів і виїмок від початку траси до даного пікету зі знаком "-", виїмки зі знаком "+ ".

Середня віддаль перевезення грунту з виїмки до насипу / з кар'єру в насип необхідно визначати аналітичним методом по формулі: