3.1. Проблеми вимирання.
Існує щонайменше чотири причини для занепокоєння щодо вимирання видів:
зникнення видів – найважливіший чинник і як зменшення багатства природи, і як моральна проблема для тих, хто вірить, що люди зобов’язані зберігати природне довкілля (також як і для тих, хто вважає, що види тварин мають юридичні права
дестабілізація стає добре зрозумілою, коли ланка харчового ланцюга зникає з екосистеми. Коли один вид зникає, дуже часто виникають популяційні зміни чисельності у вторинних видах. Може виникнути ситуація, коли в екосистемі відбудуться сильні незворотні зміни.
втрата незамінного генетичного матеріалу – більш тонка причина, але, можливо, це найбільш важливий пункт для людства. Кожен вид несе унікальний генетичний матеріал у своїй ДНК і особи кожного виду виробляють унікальні хімічні сполуки, згідно з генетичними інструкціями, закладеними у них. [4.с.25-26]
ЧЕРВОНА КНИГА МСОП.
Найбільш всебічною довідковою системою з питань охоронного статуту видів на землі є Червона книга МСОП. У ній з урахуванням як вищезгаданих загальних факторів, так і індивідуальних особливостей, характерних для кожного виду, види розподілені на дев’ять категорій: зниклий (Extinct, EX), зниклий у природі (Extinct in the Wild, EW), перебуває під критичною загрозою (Critically Endangered, CR), перебуває під загрозою (Endangered, EN), уразливий (Vulnerable, VU), близький до загрози вимирання (Near Threatened, NT), перебуває під невеликою загрозою (Least Concern, LC), відомості недостатні (Data Deficient, DD), недосліджений (Not Evaluated, NE).
До переліку зниклих видів відносять ті з них, які зникли після 1500 року.
Ще однією системою класифікації видів, які знаходяться під загрозою вимирання, є класифікація CITES (англ. Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora), яка розроблена для запобігання міжнародної торгівлі видами у формі, яка може загрожувати [5.с.38]
ОХОРОННИЙ СТАТУС
Охоронний статус виду є індикатором достовірності того, що даний вид продовжить своє існування в майбутньому. При присвоєнні категорії охоронного статусу до уваги беруться багато чинників: не тільки кількість існуючих представників виду, але також і тенденції зміни чисельності (скорочення або збільшення), ступінь успішності розмноження , нормальна кількість осіб цього виду в екосистемах, де він живе, відомі фактори небезпеки, а також фактори, які сприяють виживанню виду, тощо. [1.с.71]
Значення та охорона
Значення ссавців у природі залежить, насамперед, від їхньої чисельності. На цей час великі звірі зустрічаються рідко, тому вони не мають істотного впливу на природні співтовариства. Але ссавці середніх та дрібних розмірів дуже поширені відіграють у природі значну роль. Так, багато травоїдних ссавців, наприклад, гризуни, з’їдають масу рослин та насіння цих рослин і в той же час вони є джерелом харчування для деяких хижаків. Окремі ссавці сприяють поширенню плодів і насіння, впливають на поновлення рослинності. Деякі хижаки, поїдаючи трупи, виконують санітарну роль.
Різноманітна роль ссавців і у житті людини. Багато хто з них служать об’єктами промислу, приносячи людині м'ясо, жир, хутро, технічну сировину. Сільськогосподарських тварин розводять для одержання продуктів харчування, сировини для промисловості.
Поряд із цим, серед ссавців є тварини, що завдають шкоди господарській діяльності людини (наприклад, мишоподібні гризуни). Ряд ссавців є переносниками збудників небезпечних захворювань (наприклад, чуми, туляремії, кліщового енцефаліту й інше).
Інтенсивний промисел на багатьох звірів, руйнування місць їх проживання і розмноження призвели до того, що на цей період зникло на землі близько 120 видів тварин (морська корова, дикий бик-тур, дикий кінь тарпан, сумчастий вовк та інші). Близько 350 видів ссавців перебуває під загрозою зникнення, тому потребують охорони та захисту. Усі вони занесені у Міжнародну Червону книгу, а також у Червоні книги окремих держав.
З метою раціонального використання і відтворення ссавців у нашій країні проводиться система заходів відповідно до Закону про охорону та використання тваринного світу. Поряд з охороною рідкісних видів і цінних хутрових звірів необхідно берегти та навіть розводити таких дрібних ссавців, як їжаки, землерийки, кажани. Ці звірята приносять велику користь людині, знищуючи багатьох комах і мишоподібних гризунів, які шкодять сільському господарству і здоров’ю людини.
Фахівці з охорони природи систематично укладають списки найбільш рідкісних видів рослин і тварин, які знаходяться під загрозою вимирання, вони публікуються в так званих Червоних книгах. Міжнародна спілка охорони природних ресурсів (МСОП) не тільки публікує ці списки, але і збирає інформацію про причини, які призвели до зникнення, вживає засобів, які б призупинили вимирання та підвищили чисельність видів, що знаходяться під загрозою.
У багатьох країнах є закони, що забезпечують захист цим видам: заборонено полювання, обмеження освоєння земель або створення природоохоронних територій. Фактично лише небагато видів, які підлягають загрозі вимирання, отримують юридичний захист. Більшість видів вимирають або потенційно вимруть, так і не отримавши відгуку в суспільстві. [2]
Хоча вимирання може бути природним результатом природного відбору (наприклад, масове вимирання видів у голоцені), проте сучасний період вимирання унікальний. Попередні періоди були викликані фізичними причинами, такими як зіткнення з небесними тілами, рух тектонічних плит, висока вулканічна активність, зміна клімату. Поточний період вимирання викликаний людьми і почався приблизно 100 000 років тому з розселенням людей по планеті. Входячи в контакт з новими для них екосистемами, які раніше ніколи не відчували людської присутності, люди руйнували екологічний баланс, полюючи, руйнуючи довкілля й розносячи хвороби. Період від 100 000 років тому до 10 000 років названий «першою фазою» шостого періоду вимирання. Друга фаза періоду почалася приблизно 10 000 років тому з появу сільського господарства. Люди почали процес одомашнення тварин. Таким чином, люди стали першим видом, здатним жити, при цьому помітно змінюючи історично сформовані екосистеми. Маючи здатність жити за межами місцевої екосистеми, люди були вільні від обмежень максимальної чисельності популяції і перенаселяти їх, створюючи велику напругу для навколишнього середовища і здійснюючи руйнівні дії, необхідні для ще більшого приросту населення. Сьогодні, ці дії включають вирубку тропічних лісів, знищення коралових рифів, інші руйнування середовищ існування, надмірну експлуатацію видів, ввезення чужих, нехарактерних видів в екосистеми, забруднення ґрунту, парниковий ефект. [9]
У Червоній книзі України про кожний із видів тварин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, від ості про розмноження у неволі, заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів рослин та тварин. Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього середовища України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної комісії з питань Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Підставою до занесення до Червоної книги України певного виду тварин є дані про чисельність та її динаміку, ареал і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх охорони. Пропозиції про занесення до Червою книги України види тварин можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, науковці. Пропозиції мають включати наукове обґрунтування необхідності занесення видів тварин чи рослин до Червоної книги України, відомості про його поширення необхідні заходи щодо збереження і відтворення у природних чи спеціально створених умовах.
Експертиза та узагальнення пропозицій щодо занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України здійснюється Національною комісією з питань Червоної книги України. Рішення про занесення тварин і рослин приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. [10]
ВИСНОВКИ.
Як усі інші живі істоти, тварини поширені між нижньою частиною атмосфери й океанськими глибинами. Вони опанували не тільки комфортні ліси, степи і теплі водойми, а й сухі, спекотні та холодні крижані пустелі, високогір’я та міські ландшафти. І де б не жили тварини, вони завжди контактують між собою, з іншими організмами зі своїм неживим оточенням. Отже, кожному з організмів притаманне певне середовище мешкання. На нашій планеті є чотири головні середовища мешкання організмів: водне, наземно-повітряне, ґрунтове та організми живих істот.
Але не дивлячись на це, більшість видів тварин занесено до Червоної книги України. Нам всім треба про це задуматися!
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.
Зайцев Ю.М. Енциклопедія для допитливих/ Зайцев Ю.М.//-К.:2003.265с.
Вервес Ю.Г., Болан П.Г., Серебряков В.В.. Зоологія.:/ Підручник для учнів 7-го класу/-К.:Генета.1996.296с.
Мечник Л.А., Волошин О.М.. Дітям про тварин./ Книга для читання з природознавства.// Підручник і посібник. 1997.80с.
Корнєєв А.П.. Розповіді про звірів.-К.:Рад.школа,1985.144с.
Ковальчук Г.В.. Зоологія з основами екології.// Університетська книга.2010.150с.
Кулиниченко І. .Харків: З любов’ю до дельфінів// Екологія сьогодні.2010.16с.
Кулиниченко І. Обман зрения// Екологія сьогодні.2010.43с.
Сосновський І.П.. Про рідких тварин світу: Книга для учнів-2-ге видання.- М.: Просвіта, 1987.192с.
www.google.com
uk.wikipedia.org