3. 3. Діалектні форми додатків

У «Казках Гуцульщини» вжиті й діалектні форми додатків, бо деякі особливості гуцульського говору збереглися. У гуцульському діалекті форма вживання іменників чоловічого роду в давальному відмінку: замість м’якого і вживають тверде и: чоловікови, батькови, татови тощо. Наприклад:

Я приніс усі твої пірвані черевики і дав їх твому татови (с. 153);

Також для гуцульського діалекту властива певна форма вживання іменників з прийменниками: д’хаті, д’горі, д’мені. Наприклад:

Всіх похожих на него, приводьте д’мені, сказав король (с. 153).

Загалом у казках виявлено 27 діалектних форм додатків: дєді, харчу, струцень, принежду, повницю, колачі, лабунду, поголоску, скатерку, прозьбу, татови, него, легіня, пуделка, смиком, луб’ям і ін.. Це можна підтвердити такими реченнями з тексту казок:

Проста хатина в них, луб’ям укрита (с. 165);

Дівчинка потягла смиком по струнах, і скрипка так заграла (с. 164);

А хлопець витяг з пуделка скрипку та й показав цареви до очей (с. 161);

Засоромився цар від цих слів легіня (с. 161);

Пересватав ціле село дівок ― жодна не хотіла за него йти, бо він був нефайний (с. 153);

Я приніс усі твої пірвані черевики і дав їх твому татови (с. 153);

Я, прошу вас, маю велику прозьбу (с. 151);

Я чув, царю, поголоску від вас по всіх містах і селах, що ви віддаєте свою дочку, якщо вам донести, де ваша дочка рве черевики (с. 152);

А міністер відгорнув свою верхню лабунду, і на грудях у него все засіяло, як золото (с. 168).

Підсумувавши варто сказати, що в «Казках Гуцульщини» найчисельнішою групою є прямий додаток, який позначає об’єкт, на який переходить дія; об’єкт чуття, думки, мислення, мовлення, бажання, прагнення доповнити дію; суб’єкт стану; об’єкт володіння, передачі і присвоєння; адресат дії. Менш чисельно представлені непрямі додатки. Також виявлені і діалектні форми додатків.

Розділ 4 обставина як другорядний член речення в «казках гуцульщини»

В унікальній серії українських народних казок до якої входять і «Казки Гуцульщини» не менш вагоме місце займають і обставини.

У «Казках Гуцульщини» ми виявили 200 обставин, які згодом, відповідно до значення поділили на: обставини місця, часу, способу дії, мети, міри і ступеня, причини, допустовості та умови.

Обставини у казках виражені різними частинами мови, зокрема:

• прислівниками: Нараз дивиться дівчина, а навпроти неї йде дорогою такий файний панич, як лялька (с. 164);

• дієприслівниками: Довгий час вони йшли не говорячи (с. 158);

• іменниками: Та й ідуть собі вдвох дорогою, і надибають, що сидить чоловік на окопі дороги (с. 168);

• інфінітивом: Замкла мати свою хату і пішла у світ питати та шукати віщунів, щоби навернули їй синочка (с. 159);

• фразеологізмами: І одна нога під ним, а друга на плечах (с. 168);

• синтаксично нерозкладними словосполученнями: З вечора до самого раня сиділа мати на присьбі і чекала на сина (с. 167).

Оскільки ці ж мовні одиниці можуть виконувати й інші синтаксичні функції, основним фактором, що визначає той чи інший член речення як обставину, слід уважати його значення в реченні. Відповідно до цього ми виділили: