2. 2. Неузгоджені означення

Поряд з узгоджуваним означенням у формі прикметника, дієприкметника, займенника і числівника досить звичайним при означуваному іменникові є й неузгоджене означення.² У "Казках Гуцульщини" їх вжито 21. Серед них є такі: їх, царя, короля, неприятеля, його, сонця, старого безвусого виду, своєї дочки, з булавою, із краплин, попри верби, між ясенями, у жупані, їх, без шапок, з ягодами, від ранку до вечора та ін. Найбільш звичайною формою неузгодженого означення є родовий відмінок керованого іменника. Наприклад:

"Петро вийшов зустрічати у поле схід сонця (с. 55);

Але ніхто не знав, чи він царя, чи короля син (с. 27);

Він пішов на війну і порубав військо неприятеля (с. 31).

Неузгоджені означення в формі безприйменникового родового відмінка іменника можуть мати, в свою чергу, залежні від них означення, узгоджені чи неузгоджені.¹ Це яскраво можна побачити у реченнях: "В зморшках старого безвусого виду глибоко ховалася злість (с. 25);

Король боявся за здоров’я своєї дочки" (с. 256).

Також у казках одним з частовживаних різновидів неузгодженого означення є родовий відмінок особових займенників третьої особи ― його, її, їх. Наприклад:

Їде дорогою і третій раз безпощадно перед своїх братів за їх лихі мислі (с. 29);

Ану прийму до свого палацу цего хлопця та й його маму (с. 30).

У двох реченнях роль неузгодженого означення виконують форми непрямих відмінків іменників з прийменниками. Наприклад:

Ген-ген на стежці зявився Покотигорошок з булавою (с. 68);

А за рікою пояс із золотих краплин"(с. 76).

Зустрічаються також неузгоджені означення з прийменниками між, попри та ін. Це можна підтвердити такими реченнями із казок:

"І йде той парубок тою самою стежкою попри верби (с. 33);

Знову хатина між ясенями" (с. 54).

У такому реченні: "Нарешті вийшов старенький чоловік у чорному, полатаному жупані" (с. 95), ми можемо побачити, що як і означення в формі керованого родового відмінка, неузгоджувані означення в формах непрямих відмінків з прийменниками можуть мати залежні від себе інші означення ― узгоджені або неузгоджені.

Роль означення у казках виконують і деякі усталені словосполучення. Наприклад:

"А взагалі батьки були нічого собі люди (с. 64);

То була дівка на все село" (с. 43.)

2. 3 Прикладка

Як свідчить попередній розділ, прикладка є специфічним різновидом означення¹. Вона займає проміжне положення між узгоджуваним означенням типу прикметника та іменниковим неузгоджуваним означенням.

У "Казках Гуцульщини" виявлено 5 прикладок: грошей-срібняків, діда-віщуна, дочка-одиночка, хлопче-юначе, дитини-одинички.

Прикладка може настільки тісно примикати до означуваного іменника, що на письмі їх звязок позначається дефісом². Саме такі прикладки є найбільш характерними для казок. Це яскраво можна побачити у речннях:

Але кожний чоловік витяг з-за ременя гаманець грошей-срібняків, та як поцоркав, як отворив, а жінка як подивилася, та аж за очі імилася з радощів (с. 226);

Далека-далека на тебе дорога чекає, хлопче-юначе (с. 33);

Що ви мені дасте, як я вам покажу вашу дочку-одиночку?(с. 22);

Що ма такого діда-віщуна, і нічо йому напослідку дід не поміг (с. 34).

У ролі прикладки або означуваного прикладкою члена речення, крім загальних іменників, часто виступають власні назви; прикладкою є й прізвище неприкметникової форми при особовому імені. Прикладка може стосуватися і до означуваних займенників. Наприклад:

Дід Іван показав на скелю рукою (с. 54).