I. 2. Обставина як другорядний член речення

Обставина ― це другорядний член групи присудка, що виражає характеристику дії чи ознаки з погляду якості, кількості, різних умов їх вияву³.

Обставини можуть виражатися прислівниками, дієприслівниками, іменниками, інфінітивом, фразеологізмами й синтаксично нерозкладними словосполученнями. Оскільки ці ж мовні одиниці можуть виконувати й інші синтаксичні функції, основним фактором, що визначає той чи інший член речення як обставину, слід уважати його значення в реченні⁴.

До специфічних формальних ознак обставини належать формально-синтаксична автономність її у структурі простого речення і тісно пов'язана з нею граматична спрямованість обставинних компонентів до синтаксичної та морфологічної адвербіалізації⁵.

Термін запроваджено в 30-х рр. 20 ст. у підручниках української мови для середньої школи¹.

Серед другорядних членів речення обставина виділяється найбільш розгалуженою сукупністю значень і тісними взаємозв'язками зі структурою складного речення. Вона має такі диференційні семантичні і формальні ознаки:

• виступає другорядним членом речення;

• передає обставинні відношення;

• виражається прислівниками, дієприслівниками, відмінковими і прийменниково-відмінковими формами іменників, інфінітивом;

• може підпорядковуватися дієслову, прикметникові й предикативному прислівникові (словам категорії стану), а також предикативному центрові (підметово-присудковій основі двоскладного речення або головному членові односкладних речень із залежними від нього прислівними другорядними членами);

• поєднується з опорним словом або предикативним центром речення підрядним зв'язком, способом (формою) підрядного зв'язку — приляганням;

• виступає у різних позиціях, частіше — на початку речення і в постпозиції;

• при актуальному членуванні речення виявляє позиційну незакріпленість (може входити як до складу теми, так і до складу реми або виражати ці позиції самостійно)².

Значення обставин різноманітні. За найзагальнішими семантичними ознаками виділяють: обставини способу дії, міри і ступеня, місця часу, причини, мети, умови, допусту, наслідку³.

Обставини способу дії. Обставини способу дії дають якісну характеристику дії чи стану, означають спосіб здійснення або вияву ознаки і відповідають на питання: як? яким способом? Основним способом вираження обставин способу дії виступають: 1) якісно-означальні прислівники; 2) означальні прислівники способу дії; 3) іменник в орудному відмінку без прийменника із загальним порівняльним значенням; 4) іменник з прийменником; 5) дієприслівниковий зворот; 6) порівняльний зворот.¹

Обставини міри і ступеня. Обставини міри і ступеня характеризують дію або ознаку щодо інтенсивності чи міри їх вияву і відповідають на питання: в якій мірі? як часто? як багато? скільки разів? у скільки разів? Обставини міри і ступеня виражаються: 1) прислівниками; 2) прийменниково-іменниковими конструкціями.²

Обставини місця. Обставини місця дають просторову характеристику дії, ознаки, події і відповідають на питання: к у д и ? д є? звідки? Обставини місця означають: 1) місце дії; 2) напрям руху; цей напрям руху характеризується трьома відтінками: а) безвідносно щодо його кінцевого чи вихідного пункту; б) вихідний пункт руху; 3) шлях руху.

Обставини місця поділяються на власне обставини місця та обставини напряму дії чи стану. Власне-обставини місця вказують на локалізацію дії в просторі на відповідній площині дії чи стану, що виражається присудком двоскладного речення або головним членом односкладного речення, і відповідають на питання: де? Власне-обставини місця виражаються: 1) прислівниками місця; 2) прийменниково-іменниковими конструкціями.

Обставини напряму дії чи стану конкретизують перебіг дії в просторі, указуючи кінцеву (к у д и?), вихідну (з в і д к и?) точку поширення дії чи стану або ж виражають шлях дії, руху (яким шляхом?). Характерною особливістю цих обставин є те, що вживані для їх вираження лексеми (синтетичні або аналітичні) поєднуються з дієсловами, загальне значення яких полягає у вираженні руху, переміщення.¹

Обставини часу. Обставини часу характеризують дію, ознаку, стан за їх відношенням до певного часу і відповідають на питання: коли? з якого часу? до якого часу? з яких пір? до яких пір? доки?

Обставини часу виражаються: 1) прислівниками; 2) прийменниково-іменниковими конструкціями; 3) безприйменниковими іменниками у формі непрямих відмінків.

Обставини часу можуть бути поширеними і непоширеними.

Обставини часу можуть вказувати: 1) на часову межу дії — її вихідний або кінцевий момент; 2) на момент, у який відбувається, відбувалася чи відбуватиметься дія; 3) на характеристику дії безвідносно щодо її вихідного і кінцевого моменту перебігу.²

Обставини причини. Обставини причини вказують на причину, підставу виникнення дії чи ознаки, відповідають на питання: чому? через що? з якої причини? на якій підставі?

У сучасній українській літературній мові обставини причини виражаються: 1) прислівниками причини; 2) прийменниково-іменниковими конструкціями. Окрему групу становлять прийменниково-відмінкові конструкції з похідними прийменниками типу завдяки, внаслідок, у результаті, у зв’язку, що виражають семантику причино - наслідковості; 3) дієприслівниками; 4) дієприслівниковими зворотами.³

Обставини мети. Обставини мети означають мету дії і відповідають на питання: для чого? з якою метою? Обставини мети виражаються: 1) прийменниково-іменниковими формами; 2) інфінітивом.

Обставини умови. Обставини умови окреслюють умову, при якій відбувається чи може відбуватися дія, і відповідають на питання: при якій умові? Обставини умови виражаються іменниково-прийменниковими конструкціями з прийменниками у, при, за.

Обставини допусту. Обставини допусту вказують на умову, «всупереч якій відбувається дія, і відповідають на питання: незважаючи на що? всупереч чому?

Обставини допусту можуть виражатися: 1) прийменниково-іменниковою конструкцією з прийменником незважаючи на; 2) прийменниково-іменниковою конструкцією з прийменниками усупереч, наперекір; 3) дієприслівниками; 4) дієприслівниковим зворотом.

Обставини наслідку. Обставини наслідку означають наслідок, що зумовлений дією пояснювального дієслова. Обставини наслідку відповідають на питання: для якого наслідку? Основним засобом вираження обставини наслідку є форма знахідного відмінка іменника з прийменником на.¹