Висновки

Збірка українських народних казок «Казки Гуцульщини» цікаве джерело для дослідження другорядних членів речення. В ній частково збереглися діалектні риси властиві гуцульському говору.

У "Казках Гуцульщини" ми виявили 200 означень, 200 додатків та 200 обставин, які згодом по класифікували.

Щодо означень, залежно від характеру синтаксичного зв’язку між означенням і означуваним словом, поділили їх на: узгоджені та неузгоджені. Також окремо виділили прикладку, відокремлені означення та означення вжиті в діалектній формі.

Обставину відповідно до значення ми поділили на: обставини місця, часу, мети, причини, умови, допустовості, способу дії, міри і ступеня.

Додатоки ж ми поділили на прямі та непрямі.

У даних казках вжито 174 узгоджених означень. Серед них є такі, які виражені прикметниками, займенниками, числівниками, дієприкметниками, прикметниковими та дієприкметниковими зворотами.

Узгоджених означень, виражених прикметником, у "Казках Гуцульщини" вжито 130 одиниць. Таких означень є найбільше, і це не дивно, адже прикметник є найтиповішим зразком означення в українській мові. Разом із тим функіонування в ролі узгоджуваного означення є основною синтаксичною характеристикою прикметника. Узгоджені означення в "Казках Гуцульщини" виражаються прикметниками різних розрядів, а саме:

1.1 якісними;

1.2 відносними;

1.3 присвійними.

У "Казках Гуцульщини вжито 35 узгоджених означень, виражених займенником. Зокрема, це вказівні та присвійні займенники.

Не менш вагоме місце, серед узгоджених означень, займають означення, виражені числівником. Ці означення представлені кількісними та порядковими розрядами числівників.

За характером синтаксичного функціонування в ролі означень від прикметників майже нічим не відрізняються узгоджувані займенники і дієприкметники. У казках виявлено 5 означень, виражених прикметниковими та дієприкметниковими зворотами.

Поряд з узгоджуваним означенням у формі прикметника, дієприкметника, займенника і числівника вживаються й неузгоджені означення. Їх у "Казках Гуцульщини", є значно менше, а саме 21. Найчастіше вживаною формою неузгодженого означення є родовий відмінок керованого іменника. Неузгоджені означення у формі безприйменникового родового відмінка іменника мають, у свою чергу, залежні від них означення, узгоджені чи неузгоджені.

Як і означення в формі керованого родового відмінка, неузгоджувані означення в формах непрямих відмінків з прийменниками мають залежні від себе інші означення ― узгоджені або неузгоджені.

Роль означення в казках виконують і деякі усталені словосполучення.

У "Казках Гуцульщини" виявлено 5 прикладок. Прикладка може настільки тісно примикати до означуваного іменника, що на письмі їх звязок позначається дефісом. Саме такі прикладки є найбільш характерними для казок.

У ролі прикладки або означуваного прикладкою члена речення, крім загальних іменник є й прикладки виражені власними назвами.

У «Казках Гуцульщини» також є діалектні форми означень. Зокрема це означення виражені займенника, а саме з усіченням перших складів: ’го,’ ї (його, її). Також виявлено такі діалектні форми займенників: меї, цего, сво′ї, свойому, свему, цему, цеї. В цій збірці також вживаються і означення виражені іншими частинами мови, зокрема прикметниками, дієприкметниками та числівниками.

У «Казках Гуцульщини» вжито 82 обставини місця, які дають просторову характеристику дії, ознаки, події та означають: місце дії, напрям руху. Обставини місця діляться на: власне обставини місця, обставини напряму дії чи стану. Власне обставини місця у казках виражаються: прислівниками місця та прийменниково-іменниковими конструкціями.

У «Казках Гуцульщини» вжито 37 обставин часу і вони виражені: прислівниками, прийменниками з іменниками, безприйменниковими іменниками у формі непрямих відмінків. Серед виявлених обставин часу є поширені та непоширені. Вжиті обставини часу вказують: на часову межу дії — її вихідний або кінцевий момент; на момент, у який відбувається, відбувалася чи відбуватиметься дія; на характеристику дії безвідносно щодо її вихідного й кінцевого моменту перебігу.

Щодо обставин способу дії, то їх в «Казках Гуцульщини» виявлено 34. Вжиті обставини способу дії дають якісну характеристику дії чи стану, означають спосіб здійснення або вияву ознаки. Основним способом вираження обставин способу дії виступають: якісно-означальні прислівники, означальні прислівники способу дії, іменник в орудному відмінку без прийменника із загальним порівняльним значенням, іменник з прийменником, дієприслівниковий зворот.

Обставин мети у «Казках Гуцульщини» вжито 22 одиниці, які виражаються: прийменниково-іменниковими формами, інфінітивом.

У даних казках виявлено 14 обставин міри і ступеня, що характеризують дію або ознаку щодо інтенсивності чи міри їх вияву та виражаються: прислівниками, прийменниково-іменниковими конструкціями.

У «Казках Гуцульщини» вжито 9 одиниць обставин причини. Вони вказують на причину, підставу виникнення дії чи ознаки та виражаються: прислівниками причини, прийменниково-іменниковими конструкціями, дієприслівниками.

Обставин допустовості у «Казках Гоцульщини» виявлено всього дві, які вказують на умову, всупереч якій відбувається дія. Вжиті обставини допусту виражаються: прийменниково-іменниковою конструкцією з прийменником незважаючи на та прийменниково-іменниковою конструкцією з прийменниками усупереч, наперекір.

Як можемо побачити вище в «Казках Гуцульщини» найчисельнішими групами є обставини місця, часу, способу дії. Менш чисельно представлені обставини мети, міри і ступеня, причини, допустовості. У казках також представлені діалектні форми обставин. Зокрема тут ми можемо побачити деякі давньоруські слова (імити, борзо, черлений, студений), також характерну для гуцульського діалекту форму вживання іменників з прийменниками (т’хаті, д’горі, д’мені) та ще деякі діалектні форми обставин.

В аналізованих казках додаток позначає: об’єкт, на який переходить дія, об’єкт чуття, думки, мовлення, мислення, бажання, прагнення доповнити дію, об’єкт володіння, передачі і присвоєння, адресат дії.

Прямих додатків у «Казках Гуцульщини» ми виявили 136 одиниць, які тут завжди реалізуються тільки при перехідному дієслові та семантично означають: об’єкт фізичної дії, об’єкт сприйняття, об’єкт почуття.

Непрямих додатків у даних казках ми виявили значно менше, а саме 64. Вжиті додатки діляться на: прийменникові та безприйменникові. У «Казках Гуцульщини» безприйменниковий непрямий додаток виражається: давальним та орудним відмінком. У «Казках Гуцульщини» непрямий додаток за своїм семантичним спрямуванням позначає: об’єкт розумової діяльності, об’єкт дотику, доповнення одного об’єкта іншим, спрямування дії, виконуваної суб’єктом, на об’єкт.

У даних казках вжиті й діалектні форми додатків, які характерні для гуцульського діалекту, а саме форма вживання іменників чоловічого роду в давальному відмінку: замість м’якого і вживають тверде и також властива певна форма вживання іменників з прийменниками: д’хаті, д’горі, д’мені. Загалом у казках виявлено 27 діалектних форм додатків.