Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции ХППУ_на портал.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
495.1 Кб
Скачать

3. Правові наслідки порушення порядку пред’явлення і розгляду претензій, врегулювання розбіжностей за договорами.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім «КампусКоттонклаб» щодо офіційного тлумачення положення частини 2 ст. 124 КУ (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002 встановлено, що положення ч.2 ст. 124 КУ щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Це означає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма та інші положення КУ не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Статтею 5 ГПКУ передбачений обов'язковий порядок досудового врегулювання лише за домовленістю сторін, про що вказується в самому договорі.

В п.2 Інформаційного листа від 13.08.2008 року №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм ГПКУ, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» ВГСУ на питання про те, чи є обов’язковим додержання стороною господарського договору передбаченого ч.2. ст.188 ГКУ та ч.1 ст. 11 ГПК порядку досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарського договору, відповів, що саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним судом України з посиланням на Рішення КСУ від 09.07.2002 у справі №1-2/2002 також зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст. 188 ГКУ щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова від 17.06.2008 №8/32 пд.)

Тема 4. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам України План лекції

  1. Поняття підвідомчості справ господарським судам і її значення. Основні критерії підвідомчості: характер спірного правовідношення, зміст спору, суб'єктний склад. Розмежування спорів між судами загальної юрисдикції і господарськими судами.

Передача господарських спорів на розгляд третейського суду. Процесуально-правові наслідки недотримання правил підвідомчості.

  1. Підсудність справ господарським судам України: поняття, види, ознаки, розмежування. Територіальна підсудність і її види. Правила визначення виключної підсудності. Передача справ з одного господарського суду в іншій за підсудністю. Процесуально-правові наслідки порушення правил підсудності.

ВГСУ Постанова Пленуму від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»

ВГСУ Постанова Пленуму від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»

ЗУ «Про третейські суди» від 11.05.2004 року.

ГПКУ ст. 12-13