
- •1. Реабилитация: ее определение, задачи, становление, виды реабилитации
- •3. Современное состояние и эффективность олимпийской подготовки в разных странах
- •4. Державне управління охороною праці в україні
- •5.Дайте характеристику понятий: «физическая культура», «спорт», «физическое воспитание», «физическое совершенство», «физическое образование». Предмет тмфв и ее место в системе научных знаний
- •6. Лечебная физкультура как средство физической реабилитации
- •8.Загальні поняття про умови праці
- •9.Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Оценка функционального состояния сердечно-сосудистой системы при физической реабилитации. Система олимпийского образования
- •11. Поняття здоров'я і хвороба.Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани.
- •12.Організація охорони праці на підприемстві
- •14. Оценка функционального состояния опорно-двигательного аппарата при физической реабилитации
- •Загартовування холодом при фіз. Реаб.
- •Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оценка функционального состояния нервной системы при физической реабилитации
- •19. Механотерапия как средство физической реабилитации
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оценка функционального состояния дыхательной системы при физической реабилитации
- •22. Трудотерапия как средство физической реабилитации
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •1) Цілі та завдання мок
- •3) Обов'язки членів мок
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25.Характеристика средств физического воспитания и их классификация. В чем «содержание» и «форма» физических упражнений
- •26. Количественная оценка уровня физического здоровья аэробной производительностью и полевыми тестами
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Общие понятия о технике двигательных действий и характеристики движений. Определение компонентов техники и фаз выполнения физических упражнений
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олимпийском спорте
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Средства лечебной физкультуры
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типичные режимы двигательной активности в стационарах, санаториях и поликлиниках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципов обучения физическим упражнениям
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Формы проведения лечебной физкультуры
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Периоды применения лечебной физкультуры в травматологии, хирургии и терапии
- •42. Захворювання та травми у спортсменів, що найчастіше зустрічаються у практиці сімейної медицини
- •43. Общая характеристика физических способностей человека. Закономерности развития и переноса физических спосібностей
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Общие требования к методике проведения занятий по лечебной физкультуре
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Международные спортивные организации и профессиональный спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оценка функционального состояния сердечно-сосудистой системы при физической реабилитации
- •51. Курортные факторы в системе физической реабилитации
- •52.Джерела штучного освітлення, ереваги та недоліки.
- •53.Гострі травми у спортсменів.
- •54. Назовите основные виды координационных способностей. Дайте характеристику общих основ методики совершенствования ловкости
- •55. Гидрокинезотерапия, закаливание и тепловые воздействия при физической реабилитации
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозировка физической нагрузки по частоте сердечных сокращений
- •58. Классификация видов спорта и различные их группы в программе Олимпийских игр
- •59. Понятие о силовых способностях, их виды и средства воспитания. Общие методы развития силовых способностей
- •61. Физиотерапия как средство физической реабилитации
- •62. Дозировка физической нагрузки по числу повторений физических упражнений
- •63.. Субмаксимальный тест pwc-170
- •64. Действие на организм работающих. Нормирование производственного шума
- •65. Завдання та зміст вільного(загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •67.Хронічне фізичнеперенапруження(перетренування1-3 ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69.Розподіл за медичними группами по стану здоровя при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Источники доходов профессионального спорта
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Сочетание средств физической реабилитации
- •74. Цель, задачи и подходы к развитию профессионального спорта
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Характеристика и общая классификация функциональных проб и тестов
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Программа Олимпийских игр
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Определение и оценка максимального потребления кислорода
- •82. Роль международного олимпийского комитета и Всемирного антидопингового агентства в борьбе с применением допинга в спорте
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Количественная оценка физического здоровья по морфо-функциональными показателями
- •87. Общие и специфические функции профессионального спорта
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89.Понятие о выносливости и ее связь с утомлением. Воспитание выносливости путем воздействия на аэробные и анаэробные способности человека
- •2.1 Сердечно-сосудистые патологии и смерть в спорте
- •92. Вредные факторы производственной среды. Ионизирующее излучение, действие его на организм
- •93. Олимпийский спорт и средства массовой информации
- •95. Построение схем процедур и комплексов упражнений лечебной гімнастики
- •97. Организационная структура профессионального спорта и правовые основы его функционирования
- •98.Дозування фізичного навантаження за субєктивними ознаками і відчуттям втоми.
- •99. Построение индивидуальных программ физической реабилитации
- •100. Меры и средства защиты от производственного шума
- •101.Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани.
- •102. Фундаментальные принципы олимпийского спорта и структура международной олимпийской системы
- •103.Поняття про адаптацію, її механізми та види.
- •104.Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додржанням законодавства з питань пожежної безпеки
- •105.Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Профессиональный спорт: определение понятия. Его особенности и значение
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олимпийский спорт и политика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Коллективный договор как основа трудовых отношений в профессиональном спорте
- •115. Роль ассоциации спортсменов профессиональных лиг в правом регулировании спортивного бизнеса
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особенности современного состояния и развития профессионального спорта в Европе и сша
- •119. Изучение и оценка реакции на физическую нагрузку при отдельных реабилитационных занятиях
12.Організація охорони праці на підприемстві
Охорона праці на виробництві починається з організації управління охороною праці.
Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
- організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством;
- вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативно-правових актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативно-правовими актами про охорону праці;
- здійснює постійний контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
- організує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
13.Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку. (ФКС, ПОД, ФР)
Спортсмен-професіонал - це кваліфікований спортсмен, який визнає спорт своєю основною професією і підписав трудову угоду (контракт) з відповідною організацією або приватною особою (клубом, командою, менеджером). В кінці XX в. відношення до професійного спорту і спортсменів-професіоналів як в МОК, так і в країнах, які раніше нього не визнавали, кардинально змінилося. Сьогодні в Україні і інших країнах Східної Європи професійний спорт поступово перетворився на престижну сферу діяльності, а на спортсмена-професіонала дивляться як на висококваліфікованого фахівця, який професійно виконує свою роботу і отримує за неї адекватну винагороду.
Поняття "любитель" з'явилося в англійському спорті в першій половині XIX в. На думку істориків спорту, вперше поняття "любитель" і "професіонал" практично були застосовані на змаганнях по веслуванню в Оксфорді в 1823 р. У складі однієї з команд був Стефан Девіс, за професією човняр, якому заборонили брати участь в змаганнях.
Ідея аматорства не має нічого спільного з Олімпійськими іграми Стародавньої Греції. Відомих спортсменів Стародавньої Греції забезпечували міста, в яких вони жили. Спортсмени звільнялися від податків, отримували безкоштовне живлення, дорогі подарунки, великі грошові призи, що дозволяли їм безбідно жити протягом багатьох років. Значні доходи олімпійських переможців старовини ніколи не називалися "доходами", "винагородою", "платнею". Використовувалися такі нейтральні терміни, як "призи", "подарунки" і ін. Можливо, тому вважалося, що спортсмени старовини над усе цінували само участь в змаганнях, а не прагнули заробити гроші. Таким чином, витоки розвитку професійного спорту слід шукати в Стародавній Греції.
При визначенні статусу спортсмена-любителя на початку XIX ст. грошові винагороди, що отримуються спортсменом, в розрахунок не приймалися. У Англії статус "спортсмена-любителя" визначався не за фактом отримання ним грошей, а по його соціальному положенню. Всі любителі називали себе "джентльменами". Це в основному були люди вищого стану, які розглядали виграш грошового призу як нагороду, а не як кошти для існування. У першій половині XIX в. відмінність між любителем і професіоналом в Англії носила головним чином класовий характер.
В середині XIX в. поняття "аматор" зазнає зміни. У Хартії Любительського спортивного союзу Англії 1886 р. любителем вважався будь-який джентльмен, який ніколи не брав участь у відкритому змаганні за грошову винагороду і призи разом з професіоналами, ніколи не працював вчителем або інструктором фізичного виховання для отримання коштів для існування, а також не був механіком, ремісником або робітником.
У 70-х роках навіть найбільш активні прихильники "чистого" аматорства почали розуміти, що олімпійський спорт перетворився на сферу діяльності, що вимагає від спортсменів величезних фізичних і моральних витрат, самовідданої багаторічної праці. Все це вимагало не тільки моральної, але і відповідної матеріальної зацікавленості.
По-перше, позиції федерацій: одні - за допуск всіх сильних спортсменів на Ігри, інші ведуть вичікувальну політику, треті вважають за доцільне зберегти існуюче положення. У всіх випадках, коли виникає проблема участі професіоналів в Олімпійських іграх, представники міжнародних спортивних федерацій розглядають її перш за все з позицій дотримання інтересів своїх організацій. Аналогічним чином поступає і МОКНУВ.
По-друге, багато що залежить від фірм, з якими професійні спортсмени уклали контракти. Наприклад, фірми, що уклали контракти зі всіма провідними тенісистами миру, не завжди зацікавлені в тому, щоб відпускати їх для участі в Олімпійських іграх.
По-третє, часто самі спортсмени, особливо у видах спорту, чреватих серйозними травмами, сумніваються в доцільності участі в Олімпійських іграх, яка не приносить великих матеріальних вигод і проблематично з погляду підвищення авторитету, оскільки не виключена вірогідність програшу, у тому числі і маловідомому спортсменові. До того ж напружений олімпійський турнір може стати причиною отримання серйозної травми.
Професійний і олімпійський спорт більше сторіччя розвивалися самостійно, створюючи кожен свою складну систему змагань, організації і методики підготовки спортсменів, виховуючи видатних спортсменів, що вражають віртуозною майстерністю і дивовижними досягненнями. Їх зближення - один з найважливіших чинників подальшого прогресу спорту, зростання його авторитету як одного з найбільш яскравих явищ сучасності.