100. Меры и средства защиты от производственного шума

Мероприятия и средства защиты от шума подразделяются на коллективные и индивидуальные, причем последние применяются лишь тогда, когда мерами и средствами коллективной защиты не удается снизить уровни шума на а рабочих местах до допустимых значений Назначение средств индивидуальной защиты от шума - перекрыть наиболее чувствительные каналы проникновения звука в организм – уши. Тем самым резко ослабляются уровне звуков, действующие на барабанную перепонку, а следовательно - и колебания чувствительных элементов внутреннего уха Такие средства позволяют одновременно предупредить расстройство и всей нервной системы от воздействия интенсивного ого раздражителя, которым является шушум. Средства коллективной защиты от шума подобно виброзащиты делятся по следующим направлениям: уменьшение шума в самом источнике; уменьшение шума на пути его распространения; организационно-технические мероприятия; лечебно-профилактические мероприятия. Уменьшение шума в самом источнике - наиболее радикальное средство борьбы с шумом, создаваемым оборудованием Это достигается с помощью следующих мероприятий и средств: совершенствование кинематической их схем и конструкций оборудования, проведение статического и динамического уравновешивания и балансировки, изготовление деталей спивударяються, и корпусных деталей из неметаллических материалов (пла ас, текстолита, резины) чередование металлических и неметаллических деталей, повышение точности изготовления деталей и качества сборки узлов и оборудования, уменьшение зазоров в соединениях уменьшения припусков, применение смазки трущихся деталей, и т др.Организационно-технические средства защиты от шума включают: применение малошумных технологических процессов и оборудования, оснащение шумного оборудования средствами дистанционного управления, соблюдения я правил технической эксплуатации, проведения планово-предупредительных осмотров и ремонте.К мероприятий лечебно-профилактического характера относятся предварительный и периодические медосмотры, использование рациональных режимов труда и отдыха для работников шумных участков и цехов. Для уменьшения вредного влияния производственного шума на работников шумных производств, ослабление передачи его в соседние помещения применяют звуко-и виброизоляцию, звуко-и вибропоглинання и гл лушникы шум.

101.Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани.

Анафілактичний шок (АШ) - важка форма прояви гіперчутливості негайного типу (ГНТ). Найчастіше розвивається внаслідок парентерального (у виняткових випадках після перорального) введення будь-якого алергену на тлі сенсибілізації. АШ характеризується патологічними змінами з швидким розвитком зниження артеріального тиску (АТ), температури тіла, розладами центральної нервової системи (ЦНС), підвищенням проникності судин і спазмами гладком’язових органів.

Крім того, він може виникнути при введенні в організм лікарських і профілактичних засобів, застосування методів специфічної діагностики і гіпосенсибілізації, як прояв інсектної алергії і дуже рідко - харчової.

Причини захворювання

Причиною АШ можуть бути поряд з медикаментами (сироватки, препарати ряду пеніциліну, екстракти алергенів і т.д.) отрути комах, вміст цист ехінококів після розриву їх стінок і т.д. У широкому спектрі алергенів необхідно відзначити рентгенконтрастні речовини (іодіди). Виходячи з принципу необхідності сенсибілізації як умови розвитку АШ, представляє інтерес можливість розвитку синдрому на перший в житті укус бджоли, який може розвиватися в осіб, які лікувалися раніше бджолиною отрутою.

Клінічна картина захворювання (симптоми та синдроми)

При АШ виділяють наступні стадії:

* дуже важка, або блискавична (продромальний період 1-2 хвилини, АТ не визначається);

* важка (продромальний період 5-7 хвилин, систолічний АТ 40-50 мм рт.ст. і нижче);

* середньої тяжкості (продромальний період до 15 хвилин, систолічний АТ 40-60 мм рт.ст.);

* легка (продромальний період 30 хвилин і більше, систолічний АТ 60-70 мм рт.ст.).

Лікування захворювання

Невідкладна медична допомога при анафілактичному шоці повинна бути спрямована на:

1) купірування гострих порушень функцій кровообігу і дихання;

2) компенсацію адренокортикальної недостатності;

3) нейтралізацію і інгібування в крові біологічно активних речовин реакції антиген-антитіло;

4) блокування надходження ліків-алергену в кровотік;

5) підтримку життєво важливих функцій організму, реанімаційні заходи при важкому стані або клінічної смерті.

Прийнято виділяти такі механізми виникнення раптового припинення кровообігу :

- Фібриляція шлуночків ( безладні , некоординовані скорочення волокон міокарда) ;

- Асистолия (відсутність серцевих скорочень) ;

- Шлуночкова тахікардія без пульсу ;

- Електромеханічна дисоціація ( електрична активність серця за відсутності пульсу).

Причинами раптового припинення кровообігу можуть бути гострий інфаркт міокарда , емболія легеневої артерії , рефлекторна зупинка серця при тиску на каротидний синус і підшлункову залозу , порушення мозкового кровообігу , передозування окремих лікарських препаратів , різко виражена гіпоксія , утоплення в прісній воді , ураження електричним струмом , блискавкою та ін

Клінічна картина. При фібриляції шлуночків : АТ близько до нуля , пульс не визначається , серцеві тони непрослуховуються , на ЕКГ - безладні хвилі різної форми і амплітуди. При асистолії : АТ дорівнює нулю , пульс не визначається , серцеві тони непрослуховуються , на ЕКГ - пряма лінія . Після раптового припинення кровообігу рогівковий і зіничний рефлекси не зберігаються .

Реанімацію необхідно починати негайно при наявності таких симптомів:

• відсутність свідомості при перекладі в горизонтальне положення ;

• відсутність пульсу на магістральних артеріях - сонної , плечової , стегнової ;

• відсутність дихання або рідкісні подвдохі ;

• розширення зіниць

Невідкладна допомога . Хворий повинен перебувати в положенні лежачи на твердій поверхні щоб уникнути прогинання грудної клітки під час реанімаціі.Еслі він знаходиться в ліжку , слід підкласти під спину дошку або спинку ліжка .

В основі патогенезу гіпоглікемії , за сучасними уявленнями , лежить зниження утилізації глюкози клітинами центральної нервової системи.

Гіпоглікемія є адекватним стимулятором сімпятоадреналовой системи , що призводить до підвищення в крові вмісту катехоламінів ( адреналіну і норадреналіну) . Це проявляється характерною вегетативної симптоматикою - слабкістю , пітливістю , тремором , тахікардією .

Крайнім ступенем гіпоглікемічногостану буває гіпоглікемічна кома. Вона розвивається у відповідь на швидке зниження вмісту цукру в крові внаслідок гострої енергетичної голодування нейронів головного мозку. Найчастіше виникає при введенні надлишкової дози інсуліну або сульфаніламідних препаратів ( особливо в поєднанні з саліцилатами , прийомом алкоголю) на тлі недостатнього споживання вуглеводів з їжею. Порушення режиму харчування зазвичай зустрічаються , коли хворий забуває або не має можливості прийняти їжу перед настанням максимального дії введеного сахароснижающего препарату ( інсуліну ) або приймає її в недостатній кількості. Періодичні гіпоглікемічністану різної вираженості виникають майже у кожного хворого , що одержує інсулін.

арактерной для гіпоглікемічного нападу вважаються парестезії особи (оніміння губ , мови , підборіддя ) і диплопія ( двоїння перед очима). У більшості випадків цей період триває досить довго, щоб досвідчений хворий , вже переживав подібні епізоди , встиг вжити необхідних заходів ( терміново з'їсти шматок цукру , хліба , цукерку , випити солодкого чаю).

перша допомога

Хворому необхідно терміново дати з'їсти два-три шматочки цукру, випити солодкий теплий чай або міцну каву. Якщо під рукою нічого цього не виявиться, дати шматочок білого хліба. При наявності в домашній аптечці ампул з глюкозою дати випити дві ампули 40%-ного розчину глюкози. Якщо на початку розвитку гіпоглікемічного стану допомога не надана, хворий впадає в кому.