4. Державне управління охороною праці в україні

Розглядаючи державне управління охороною праці в Україні, слід визначити, щозакон «Про охорону праці»вперше чітко визначив політику держави в сфері захисту інтересів як найманих працівників, так і роботодавців у трудовому процесі, законодавчо закріпив право працівника на безпечну працю.

Згідно з цим законом, роль держави та її інститутів в охороні праці не зводиться лише до створення правових норм та адміністративного нагляду. Держава розробляє й реалізує заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управління охороною життя та здоров’я людей на виробництві, організує контроль за виконанням відповідних законодавчих і нормативних актів, координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади в цій сфері, ініціює розробку конкретних програм у галузі безпеки та гігієни праці, стежить за їх виконанням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на таких принципах:

• пріоритету життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів діяльності підприємств;

• повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та врахування напрямків економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

• встановлення єдиних нормативів з охорони праці, незалежно від форм власності підприємств і видів їх діяльності;

• використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

• здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності державних органів, організацій та об’єднань громадян, які розв’язують різні проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці;

• міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

5.Дайте характеристику понятий: «физическая культура», «спорт», «физическое воспитание», «физическое совершенство», «физическое образование». Предмет тмфв и ее место в системе научных знаний

Физическая культура, физкультура - составная часть культуры, связанная с системой физического воспитания, организации спорта, специальных научных исследований, технических средств, необходимых для физического воспитания и спорта, общественной и личной гигиены, рациональной организации активного отдыха и т.д..

Физическая культура является важным средством повышения социальной и трудовой активности людей, удовлетворения их моральных, эстетических и творческих запросов, жизненно важной потребности взаимного общения, развития дружеских отношений между народами и укрепления мира.

Спорт - организованная по определенным правилам деятельность людей, состоящая в сопоставлении их физических и интеллектуальных способностей, а также подготовка к этой деятельности и межличностные отношения, возникающие в процессе игры.

Спорт - это соревнование по определенным правилам и подготовка к этим соревнованиям. Часто спорт служит развлечением для зрителей.

Физическое воспитание - педагогический процесс направлен на физическое развитие, функциональное совершенствование организма, обучение основным жизненно важным двигательным навыкам, умениям и связанных с ними знаниями для успешной последующей профессиональной деятельности.Физическое совершенство, высшая мера гармоничного физического развития и всестороннее физической подготовленности человека, оптимально соответствующая требованиям трудовой и др.. сфер жизнедеятельности. Достижения Ф. с. в масштабах всего общества возможно в условиях социализма, при котором заботу о всестороннее физическое развитие, охрану и улучшение здоровья всего населения берет на себя государство, создает наиболее благоприятную природную и социальную среду для нравственного и физического совершенствования человека.Физическое образование, система овладения в учебных заведениях знаниями по физике, способами применения их к решению инженерно-технических и исследовательских задач. Подразделяется на общее Ф. о., Что обеспечивает овладение знаниями основ физической науки, и специальное Ф. о., Что вооружает знаниями физики, необходимыми специалистам высшей квалификации для производственной деятельности научно-исследовательские и преподавательские работы как в области физики, так и в эт 'связанных с ней отраслях науки и техники.ТМФВ - специальная и научная дисциплина, которая направлена ​​на раскрытие закономерностей физического воспитания и их реализацию в работе с различным контингентом людей: профилирующая дисциплина - формирует систему знаний; критически воспроизводить новые сведения; помогает определить роль смежных дисциплин; создает основу для личного педагогического творчетва.

ТМФВ как научная дисциплина: включает предмет изучения, объект и субъект исследования: изучен педагогом фактор: система физических упражнений, методы обучения; субъектам исследования - является человек и его реакция на выполнение физических упражнений;

ТМФВ как учебная дисциплина: предмет преподавания - определенная система сведений накопились в результате изучения: ТФВ - предметом изучения является установка общих закономерностей физического воспитания как педагогического процесса; МФВ - педагогическое изучение, установление частых закономерностей физического воспитания и общих закономерностей в педагогических процессах.

Источники и этапы развития:

1) Практика общественной жизни. Потребность общества в хорошо физически подготовленных людей вызвала стремление познать закономерности физического воспитания и на их основе строить систему управления физическим совершенствованием человека.

2) Практика физического воспитания. Именно в ней проверяются на жизненность все теоретические положения, могут рождаться оригинальные идеи, побуждающие теорию и методику физического воспитания к разработке новых положений.

3) Прогрессивные идеи о содержании и путях воспитания гармонично развитой личности, высказывались философами, педагогами, врачами разных эпох и стран.

4) Постановление правительства о состоянии и путях совершенствования физической культуры в стране.

5) Результаты исследований как в области теории и методики физического воспитания, так и в смежных дисциплинах.