(1.1)

де Q_o — оптимальна кількість обладнання;

N_n — потреба в продукції, шт.;

N_p — продуктивність однієї одиниці обладнання, шт.

Загальний річний економічний ефект від проведення спеціалізації обчислюється :

де С1 , С2 — повна собівартість продукції відповідно до і після запровадження заходів щодо спеціалізації;

Т1 ,Т2 — транспортні витрати, пов’язані з доставкою готової продукції до і після спеціалізації;

Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;

К₁, К₂ — питомі капіталовкладення відповідно до і після проведення спеціалізації;

В₂ — фактичний річний випуск продукції після проведення спеціалізації.

Термін окупності капіталовкладень (Т) на проведення спеціалізації визначається за формулою:

(1.3)

де К — обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації, грн.; Ф — вартість основних фондів, які виділяються після проведення спеціалізації і які можуть реалізовуватися або спрямовуватися на інші підприємства об'єднання.

Якщо капіталовкладення рівномірно розподіляються в часі або поточні витрати виробництва суттєво відрізняються впродовж проведених заходів, то при розрахунках загального річного економічного ефекту враховується фактор часу з коефіцієнтом приведення різночасових витрат (dt) до поточного моменту:

dt = (l + E)^t, (1.4)

де Е — норматив приведення (0,1);

t — кількість років від другого року запровадження спеціалізації до останнього року закінчення цієї роботи та отримання результатів.

Витрати та отримані результати до початку року множать на (dt), а після початку розрахункового року — ділять на цей коефіцієнт [2].

ЗАДАЧА 1. Підприємству для комплектації своєї продукції необхідно отримувати щозміни 4000 деталей. Підприємство-постачальник має п'ять одиниць обладнання, продуктивність кожної одиниці якого — 500 деталей за зміну. Розраховано: щоб забезпечити безперебійне постачання продукції споживачам, необхідно мати один комплект обладнання в резерві. Визначити, чи в змозі підприємство-постачальник задовольнити вимоги підприємства-виробника.Рішення:

Оптимальний розмір підприємства визначається за формулою (1.1):

(1.1)

де Q_o — оптимальна кількість обладнання;

N_n — потреба в продукції, шт.;

N_p — продуктивність однієї одиниці обладнання, шт.

Тоді, використавши формулу (1.1), отримаємо:

Q_o = = 8 од.

Отже, для виконання поставок у підприємства-постачальника з урахуванням резервного комплекту обладнання повинно бути в наявності 9 комплектів обладнання (8+1 = 9 од). Оскільки 5<9, то підприємство-постачальник за наявних виробничих потужностей не в змозі задовольнити вимоги підприємства-виробника.

Відповідь: для задоволення вимог підприємства-виробника підприємству-постачальнику необхідно придбати додаткові 4 комплекти обладнання.

ЗАДАЧА 1. Прибуток від реалізації першої партії продукції холдингу – 455 000 тис. грн.

Прибуток від іншої реалізації – 30 000 тис. грн.

Прибуток від обладнання, що здається у лізинг, – 75 000 тис. грн.

Прибуток з цінних паперів – 80 000 тис. грн.

Ставка податку – прибуток з цінних паперів – 15%.

Податок на майно, податок на землю – 90 000 тис. грн.

Економічні санкції – 40 000 тис. грн.

Ставка податку на прибуток підприємства – 30%.

Визначити всі види прибутку холдингу.

Рішення:

1. Валовий (балансовий) прибуток визначається як сума прибутку (збитку) від реалізації продукції (Прп), сума прибутку від іншої реалізації (Ппр), прибутку від позареалізаційних операцій (Двн), зменшених на суму витрат відносно цих операцій (Рвн).

П вал (б) = Прп+Ппр+Двн-Рвн, грн.

де Прп – реалізація продукції;

Ппр – прибуток від іншої реалізації;

Двн – прибуток від нереалізаційних операцій;

Рвн – зменшення суми витрат відносно даних операцій.

Пвал (б) = 455 000+30 000+75 000+80 000=640 000 тис. грн.

2. Оподаткований прибуток

Попод = 640 000 – 90 000 – 80 000 = 470 тис. грн.

3. Податок на прибуток від основної діяльності й лізингу.

Податок на прибуток підприємства:

П = Ді* Сді/100,

де Ді-дохід від виду діяльності;

Сді-ставка податку на прибуток від і-го виду діяльності, %.

Под. на приб. = 470 000 * 30/100 = 141 000 тис. грн.

4. Податок на прибуток від цінних паперів:

П від цін. пап.=80 000*15/100 = 12 000 тис. грн. 5. Прибуток чистий:

П чист. = 640 000 – 90 000 – 141 000 – 12 000 – 80 000 = 357 000 тис. грн.

ЗАДАЧА 2.

Визначити тижневий економічний ефект холдингової компанії «SEETE», що виробляє побутові комбайни нової покращеної моделі, на строк окупності додаткових капітальних вкладень за даними таблиці.

Види ціни і вкладень	Стара модель	Покращена модель
Річний випуск, тис. шт.	80	80
Додаткові капіталовкладення для покращення технологій	-	400
Собівартість комбайна, грн..	165	205
Роздрібна ціна комб., грн..	180	225

Рішення:

Приріст прибутку в розрахунку на одиницю реалізованої продукції покращеної якості (П ) становитиме:

(225 – 205) – (180 – 165) = 20 – 5 = 5 грн./од.

2. Річний економічний ефект обчислюється:

Ея = (П – Ен*К)*Nя

Тоді Ея = (5 – 0,15*400/80 000)*80 000 = (5 – 0.75)*80 000 = 340 тис. грн.

3. Строк окупності додаткових капіталовкладень виробника (Ток) можна знайти як відношення цих витрат до величини річного економічного ефекту:

Ток = 40 000/340 000 = 1,18 року

Визначення очікуваного річного економічного ефекту від інноваційного вдосконалення продукції за допомогою ФВА й підвищення прибутковості виробничо-збутової діяльності підприємства або об’єднання підприємств пропонується здійснювати за формулою:

де Цб – експортна ціна одиниці базового виду продукції (до проведення інноваційних заходів, запропонованих в результаті ФВА);

Сб, Сн – повна собівартість одиниці базового й нового (поліпшеного) видів продукції відповідно, грн./т; Кя – інтегральний коефіцієнт якості продукції, виробленої за новою технологією; Ккз – індекс (коефіцієнт) прогнозованих кон’юнктурних змін ринкових цін на даний вид продукції, які не пов’язані зі змінами якісних параметрів продукції; е – норма дисконту, частки одиниці; ΔІn – додаткові питомі інвестиції на технологічне вдосконалення одиниці продукції, що підлягає ФВА;

– дисконтний множник ануїтету, тобто середнього щорічного грошового потоку; n – період інвестування, років.

Інтегральний коефіцієнт якості (Кя) продукції, виробленої за новою технологією, рекомендується знаходити таким чином:

де dбі, dні – величина i-го технічного параметру для базового та нового виду продукції відповідно;

aі – значущість i-го технічного параметру у споживчих властивостях продукції, частки одиниці;

m – кількість удосконалених параметрів продукції.

ЗАДАЧА 1. Визначити очікуваний економічний ефект від інноваційного вдосконалення виробів за допомогою ФВА, якщо річна програма їх випуску становить 4000 одиниць, собівартість одиниці базового виробу 17,90 грн., а модифікованого (оновленого за допомогою ФВА) – 17,20 грн. Ціна одиниці базового виробу дорівнює 32,00 грн. Загальний обсяг інвестиційних витрат на розвиток виробництва модифікованого асортименту продукції дорівнює 2000 грн., відсоток за депозитними вкладами становить18%, інвестиційний період 2 роки. Індекс очікуваних кон’юнктурних змін ринкової ціни на даний виріб, які не пов’язані зі змінами якісних параметрів, дорівнює 1,2. Експертні оцінки величини і значущості кожного з технічних параметрів базового та модифікованого виробів наведені у табл. 7.4.

Таблиця 7.4

Експертні оцінки величини і значущості технічних параметрів базового та нового виробів

Вид виробу	Експертні оцінки параметрів у балах
	Зручність користування	Довговічність	Надійність	Дизайн
Базовий виріб	20	28	13	11
Модифікований виріб	24	28	16	12
Коефіцієнт значущості параметрів у споживчих властивостях виробу	0,4	0,2	0,3	0,1

Розв’язання.

Знайдемо інтегральний коефіцієнт якості (Кя) продукції, виробленої за новою технологією, за формулою (7.2):

Очікуваний річний економічний ефект від інноваційного вдосконалення продукції за допомогою ФВА визначимо з використанням формули (7.1):

Відповідь: від інноваційного вдосконалення виробів за допомогою ФВА можливо одержати економічний ефект у розмірі 51700 грн.

Рентабельність продажу, яка обчислюється за формулою

(8.1)

де R_пр – рентабельність продажу, %;

П_{в (ч)} – валовий (чистий) прибуток ТНК;

Q_пр – обсяг продажу у вартісному вимірі;

• рентабельність активів ТНК, що вимірюється таким чином

(8.2)

де R_акт – рентабельність активів, %;

П_{в (ч)} – валовий (чистий) прибуток ТНК;

А – величина сукупних активів компанії (валюта балансу);

• рентабельність основного капіталу, для визначення якої використовується вираз

(8.3)

де R_ок – рентабельність основного капіталу, %;

П_{в (ч)} – валовий (чистий) прибуток ТНК;

К_осн – вартість основного капіталу (основних засобів) компанії;

рентабельність власного капіталу, зміна якої визначає котирування акцій транснаціональної корпорації. Цей показник розраховується так

(8.4)

де R_вк – рентабельність власного капіталу, %;

П_{в (ч)} – валовий (чистий) прибуток ТНК;

К_вл – вартість власного капіталу компанії;

• середня рентабельність ТНК за ряд років, яка визначається таким чином

(8.5)

де – середня рентабельність ТНК за N років;

– середній валовий або чистий прибуток ТНК за N років;

– середня вартість активів ТНК за N років;

П_і – валовий (чистий) прибуток ТНК в і-ому році;

А_і – вартість активів транснаціональної корпорації в і-ому році;

N – кількість років (аналізований період);

• продуктивність праці, для розрахунку якої застосовується вираз

(8.6)

де П – продуктивність праці персоналу компанії;

ВР – виручка від реалізації (обсяг продажу) продукції чи послуг компанії;

ч – загальна чисельність зайнятих (персоналу) на ТНК;

• гранична продуктивність праці, яка визначається за такою формулою

(8.7)

де ∆П – гранична продуктивність праці персоналу компанії, %;

∆ВР – приріст виручки від реалізації (обсягу продажу) продукції чи послуг компанії;

∆ч – приріст загальної чисельності зайнятих (персоналу) на ТНК.

Показники конкурентоспроможності ТНК поділяються на дві групи:

а) показники конкурентоспроможності товару, які охоплюють:

• рівень якості товару (відсоток бракованих виробів, вміст корисного компоненту тощо);

• ціна товару;

• кількісна або балова оцінка особливих властивостей товару, а саме потужності, дизайну, теплотвірної здатності і таке інше;

б) показники конкурентного статусу ТНК, що характеризують можливості виробництва товарів, які задовольняють вимогам споживачів і сприяють отриманню високих прибутків. Серед них:

• динаміка обсягів продажу в кількісному й вартісному вимірі за номенклатурою й асортиментом;

• витрати на наукові дослідження й „ноу-хау”;

• структура інвестування (цільова, відтворювальна, технологічна);

• співвідношення річного обсягу виробництва (реалізації) продукції у вартісному вимірі з величиною заборгованості дебіторів;

• місткість товарного ринку, де присутня ТНК, і частка корпорації на ньому;

• питомий прибуток (на одиницю проданої продукції);

• частка нереалізованої продукції в матеріально-виробничих запасах.

Фінансовий стан об’єднання підприємств, у т.ч. транснаціонального, характеризує стабільність фінансової ситуації, здатність такого об’єднання виконати свої зобов’язання перед державою та іншими суб’єктами господарювання, раціональність використання його фінансових ресурсів і капіталу. Показники фінансового стану і платоспроможності поділяються на:

а) показники фінансового стану ТНК, які представлені:

• коефіцієнтом автономії (незалежності), який визначається за допомогою виразу

(8.8)

де К_авт – коефіцієнт автономії (незалежності), рекомендоване значення якого > 0,6;

К_вл – власні кошти (власний капітал) ТНК;

А – вартість активів компанії (валюта балансу);

• коефіцієнтом фінансової стійкості, для розрахунку якого застосовується формула

(8.9)

де К_фс – коефіцієнт фінансової стійкості компанії;

К_{поз.дов} – довгострокові позикові кошти ТНК;

Л – вартість лізингу;

А – вартість активів компанії (валюта балансу);

• коефіцієнтом фінансування (коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів), що розраховується таким чином

(8.10)

де К_ф – коефіцієнт фінансування ТНК, рекомендоване значення якого ≥ 1;

К_вл – власний капітал (власні кошти) корпорації;

К_поз – позикові кошти (позиковий капітал) компанії;

Л – вартість лізингу;

• коефіцієнтом інвестування власних коштів, який визначається за такою формулою

(8.11)

де К_ін.вл – коефіцієнт інвестування власних коштів;

К_вл – власний капітал (власні кошти) корпорації;

ОЗ – основні засоби та інші вкладення ТНК;

• загальним коефіцієнтом інвестування, що розраховується так

(8.12)

де К_ін.з – загальний коефіцієнт інвестування;

К_вл – власний капітал (власні кошти) корпорації;

К_кр.д – довгострокові кредитні кошти;

ОЗ – основні засоби та інші вкладення ТНК;

• коефіцієнтом забезпечення необоротних активів, для розрахунку якого використовується формула

(8.13)

де К_ЗНА – коефіцієнт забезпечення необоротних активів, рекомендоване значення якого < 1;

ОЗ – основні засоби та інші вкладення ТНК;

А_ПОБ – позаоборотні (необоротні ) активи;

К_вл – власний капітал (власні кошти) корпорації;

• співвідношенням оборотного і необоротного капіталу, що можна знайти з виразу

(8.14)

де К_с.о.н – коефіцієнт співвідношення оборотного і необоротного капіталу;

К_об – оборотний капітал;

К_н – необоротний капітал;

• рівнем функціонуючого капіталу, який визначається за допомогою формули

(8.15)

де Р_фк – рівень функціонуючого капіталу;

А – вартість активів компанії (валюта балансу);

І_кр – короткострокові інвестиції;

І_дов – довгострокові інвестиції;

б) показники платоспроможності (ліквідності) ТНК, тобто здатності транснаціонального об’єднання повернути в строк одержані в кредит грошові кошти або здатності оборотних засобів перетворитися на готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності ТНК. До їх складу входять:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається з виразу

(8.16)

де К_ал – коефіцієнт абсолютної ліквідності, рекомендоване значення якого перебуває в діапазоні 0,2÷0,3;

ГК – грошові кошти;

ЦП – цінні папери, що швидко реалізуються;

З_к – короткострокові зобов’язання;

• проміжний коефіцієнт покриття (уточнений коефіцієнт ліквідності), розрахунок якого здійснюється за формулою

(8.17)

де К_пп – проміжний коефіцієнт покриття, рекомендоване значення якого перебуває в інтервалі 0,6÷0,7;

ГК – грошові кошти;

ЦП – цінні папери, що швидко реалізуються;

ДЗ – дебіторська заборгованість;

З_к – короткострокові зобов’язання;

• загальний коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності), що визначається за формулою

(8.18)

де К_пз – загальний коефіцієнт покриття, рекомендоване значення якого перебуває в діапазоні 2÷3;

К_об – сума всіх оборотних коштів (оборотного капіталу), або поточні активи;

З_к – короткострокові зобов’язання;

• коефіцієнт маневреності, що розраховується таким чином

(8.19)

де К_м – коефіцієнт маневреності, що показує, яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи;

К_об – оборотний капітал;

К_вл – власний капітал.

в) показники оборотності коштів ТНК, до яких належать:

• коефіцієнт загальної оборотності активів, що визначається за формулою

(8.20)

де К_об.а – коефіцієнт загальної оборотності активів;

ВР – виручка від реалізації (обсяг продажу) продукції чи послуг компанії;

А – середня вартість активів компанії;

• коефіцієнт оборотності обігових коштів, що можна знайти з виразу

(8.21)

де К_об.о – коефіцієнт оборотності обігових коштів;

ВР – виручка від реалізації (обсяг продажу) продукції чи послуг компанії;

К_об – оборотний капітал;

• коефіцієнт оборотності власного капіталу, розрахунок якого здійснюється за формулою

(8.22)

де К_об.вл – коефіцієнт оборотності власного капіталу;

ВР – виручка від реалізації (обсяг продажів) продукції чи послуг компанії;

К_вл – власний капітал.

Для визначення ставки (норми) дисконту з урахування інфляції та ризику доцільно застосовувати таку формулу

(8.23)

де i – ставка дисконтування;

Н_п – мінімально гарантована реальна норма прибутковості в постійних цінах (депозитна банківська ставка для юридичних осіб);

π – темп приросту інфляції;

r_k – поправка на ризик.

Методика ЮНІДО (організації ООН з промислового розвитку – United Industrial Development Organization) включає такі методи оцінки інвестицій для об’єднань підприємств:

1. Метод чистої теперішньої вартості – NPV (net present value).

Якщо інвестиційний проект передбачає разову інвестицію:

(8.24)

де n – кількість років реалізації (тривалість) інвестиційного проекту;

k – роки реалізації проекту (1, 2, 3..., n);

P_k – дохід (грошові надходження) в k-ому році реалізації інвестиційного проекту;

i – дисконтна ставка, частки од.;

I – обсяг разової інвестиції (грошового відтоку коштів).

Якщо передбачається послідовне інноваційне інвестування:

(8.25)

де m – кількість років інвестування;

j – роки інвестування (1, 2, 3..., m);

I_j – обсяг інвестованих коштів в j-ому році здійснення проекту.

Якщо NPV > 0, то інвестиційний проект слід прийняти, тому що вартість (цінність) компанії зросте, збільшиться курс акцій.

Якщо NPV < 0, то інвестиційний проект слід відхилити.

Якщо NPV = 0, то інвестиційний проект є ні прибутковим, ні збитковим.

2. Метод індексу рентабельності (доходності) інвестицій – PI (profitability index).

При разовій інвестиції:

(8.26)

При послідовному інвестуванні:

(8.27)

Якщо PI > 1, то інвестиційний проект слід прийняти.

Якщо PI < 1, то інвестиційний проект слід відхилити.

Якщо PI = 1, то інвестиційний проект є ні прибутковим, ні збитковим.

3. Метод внутрішньої норми прибутковості (доходності) – IRR (internal rate of return).

Іноді цю ставку називають бар’єрним коефіцієнтом. Вона відображає значення дисконтної ставки, при якому NPV = 0, або досягається рівність між теперішньою вартістю доходів та дисконтованою (теперішньою) вартістю інвестованих коштів, або рівність дисконтованих грошових надходжень і дисконтованого відтоку грошових коштів.

Значення IRR відображає верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки або ціни залучення фінансових ресурсів (Cost of Capital - CC), перевищення якої приводить до збитковості інвестиційного проекту.

При разовій інвестиції IRR (внутрішня норма прибутковості) є рішенням рівняння:

(8.28)

При послідовному інвестуванні IRR знаходиться з рівняння:

(8.29)

При разовій інвестиції визначення IRR не є складним. При послідовному інвестуванні, коли поряд з доходами дисконтуються за ставкою IRR інвестиційні потоки, рівняння розв’язати складно. Тому для приблизної оцінки IRR використовується метод інтерполяції, або послідовної ітерації (покрокового наближення), за допомогою якого знаходиться дисконтний множник, що забезпечує рівність NPV = 0. Для цього підбираються дві ставки дисконту, при яких NPV (чиста теперішня вартість) набуває в одному випадку додатного значення NPV₁ (+), а в другому – від’ємного значення NPV₂ (–). Далі використовується формула:

(8.30)

де i₁ – значення дисконтної ставки, при якій NPV₁ > 0;

i₂ – значення дисконтної ставки, при якій NPV₂ < 0.

Точність розрахунків перебуває в оберненій залежності від довжини інтервалу (i₁; i₂). Тому найкраща апроксимація досягається, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1%).

Якщо IRR > CC, то інвестиційний проект слід прийняти.

Якщо IRR < CC, то інвестиційний проект слід відхилити.

Якщо IRR = CC, то інвестиційний проект є ні прибутковим, ні збитковим.

4. Метод строку (терміну) окупності інвестицій – PP (payback period method), тобто періоду часу, протягом якого очікується повернення вкладених коштів за рахунок доходів, одержаних від реалізації інвестиційного проекту. Строк окупності інвестицій визначається таким чином:

(8.31)

де I – величина одноразово інвестованих коштів;

P_k – щорічний (середньорічний) чистий дохід від інвестицій.

Цей показник, як правило, розглядають не як критерій вибору, а лише у вигляді обмеження при прийнятті інвестиційного рішення. Якщо строк окупності проекту є більшим, чим прийняті обмеження, то він вилучається з переліку можливих інвестиційних проектів.

5. Метод коефіцієнта ефективності інвестицій, або середньої норми прибутковості – ARR (accounting rate of return).

Середня норма (ставка) прибутковості інвестиційного проекту – ARR – дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих доходів (прибутків) від інвестиційного проекту до половини суми первинних інвестицій.

ARR визначається за формулою:

(8.32)

n – період реалізації інвестиційного проекту;

k – роки реалізації інвестиційного проекту (1, 2, 3..., n);

P_k – дохід (грошові надходження) в k-ому році реалізації інвестиційного проекту;

I – обсяг разової інвестиції (грошового відтоку коштів).

Цей показник найчастіше порівнюється з рентабельністю авансового капіталу, яка визначається діленням загального чистого прибутку об’єднання підприємств на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (середнє значення підсумків балансу-нетто на початок і кінець року).

Недоліки методу ARR:

• не враховується фактор часу;

• не враховуються розбіжності між інвестиційними проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але з варіюванням величин прибутку за роками;

• не враховуються розбіжності між інвестиційними проектами, які мають однакові середньорічні прибутки, що генеруються протягом різної кількості років.

ЗАДАЧА 1. Виручка від реалізації продукції 125000 тис. євро, валюта балансу 140000 тис. євро, ринкова вартість власного капіталу 40900 тис. євро, основні засоби та інші вкладення ТНК 73000 тис. євро, довгострокові позикові кошти, включаючи вартість міжнародного лізингу, 6600 тис. євро, короткострокові зобов’язання 92500 тис. євро, грошові кошти компанії 800 тис. євро, дебіторська заборгованість складає 35000 тис. євро. Розрахуйте загальний коефіцієнт інвестування, коефіцієнт інвестування власних коштів, коефіцієнт фінансування та коефіцієнт оборотності власного капіталу. Зробіть висновок про фінансовий стан ТНК та оборотність її коштів.