Контрольні питання

1. Дайте аналіз основним типам політичного статусу особи.

2. Що таке політична соціалізація? Які етапи виділяють у цьому процесі?

3. Які функції у суспільстві виконує процес політичної соціалізації особи?

4. Чи може бути повне вилучення особи із процесу політичної соціалізації? Якщо ні, то чому?

5. Які типи політичної участі можна виділити за критерієм легальності?

6. Що таке політична імобільність і абсентеїзм?

7. Які можна виділити причини низького рівня політичної участі громадян у політичному процесі?

8. Які типи політичної поведінки виділяв німецький політолог Макс Вебер?

Основні поняття

Особа, людина, індивід, особистість, політичний статус особи, політична соціалізація, політична участь особи, імобільність, абсентеїзм, політична поведінка, аполітичні і відчужені.

Література

1. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

2. Макеєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення//Політична думка. – 2000. – № 2.

3. Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

4. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

5. Піча В., Хома Н. Політологія: конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. Друге вид., доп. – Львів: «Новий Світ – 2000», «Альтаїр – 2002», 2003.

6. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

7. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. О.В.Бабкіної – К., 2002.

8. Шляхтун П. Політологія: Підручник. – К. Либідь, 2002.

9. Юрій М. Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

10. Яременко О., Міщенко М. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси// Політична думка. – 2000. - № 1.

Тема 14. Політична еліта і політичне лідерство План

1. Поняття та особливості політичних еліт.

2. Сутність та головні риси політичного лідерства.

3. Типологія політичного лідерства.

1. Поняття та особливості політичних еліт.

Все, що відбувається у державі, її утворення, і функціонування, великою мірою залежить від еліт національних і політичних. Спосіб утворення еліт (лат. Eligare, фр. Elite – кращий, вибраний, добірний), їх характер, у різні часи були різними. В епоху Середньовіччя еліта формувалася за спадковістю, шляхом наслідування особистого і соціального становища батьків. Така еліта становила замкнену групу династичного чи олігархічного характеру. З початку ХУІІІ століття елітою називали товари вищої якості, надалі – з ліквідацією станових відмінностей і розвитком демократії - “обраних” людей, вищі групи у суспільстві.

Політична еліта – це складова меншість суспільства, самостійна, вища, привілейована група людей, яка бере безпосередню участь у прийнятті і здійсненні рішень, пов’язаних з використанням влади або впливом на неї. Це самостійна суспільна верства, яка, усвідомлюючи своє покликання, становище і власну специфічність, диктує способи й умови реалізації потреб та інтересів своєї групи (спільноти).

Сутність еліти і політичної еліти зокрема є однією з центральних у політології, оскільки вона безпосередньо пов’язана з характером і якістю політичної влади, з конкретним способом її структурування. Вивчення політичних еліт розпочалося наприкінці ХІХ-початку ХХ століття завдяки працям двох італійських вчених – Вільфредо Парето та Гаетано Моска, хоча групи, що керують суспільством були об’єктом вивчення таких стародавніх мислителів, як Платон і Аристотель. В.Парето належить теорія «коловороту еліт», він поділяв еліту на “правлячу”, тобто тих, хто прямо чи опосередковано робить вирішальний внесок у керівництво суспільством, та “неправлячу еліту”. Суспільство, отже, за В.Парето поділяється на дві страти – вищу страту – еліту і нижчу страту – нееліту, між якими відбувається постійний коловорот, циркуляція еліт. Гаетано Моска також наголошував на обов’язковому існуванні класу що править (меншість) і класу, який підкоряється. Проблему існування еліти розглядала також і українські мислителі – В.Липинський (національна еліта), Д.Донцов (луччі люди).

Поряд з поняттям “політична еліта” часто використовують категорію “національна еліта”. Поняття “національна еліта” ширше від політичної. До неї входять еліти з усіх суспільних сфер. Еліта політична є частиною національної.

Отже, еліта – це усі, хто справляє вплив на істотний політичний курс держави, або ті, хто має усі якості політичної еліти і потенційно може її поповнити. Переважно дослідники виходять із того, що політичні еліти характеризуються наступними ознаками:

• Максимальна концентрація влади

• Рекрутування нових членів переважно з вищих щаблів суспільства, тобто вузька соціальна база

• Певний рівень внутрішньої згуртованості і взаємозв’язку

• Спільність політичних поглядів і переконань

• Спільні інтереси і прагнення.

Специфіку еліти вдало визначив Дж.Мізель у формулі “трьох С” – group consciousness (групова свідомість), coherence (згуртованість), conspiracy (спільні спрямування).

Аналізуючи поняття політична еліта слід зосередити увагу на її типології [10, с. 157].

Критерії оцінки	Типи еліт
Стадії історичного розвитку	Аристократія, еліта багатства і успіху, еліта бюрократична (номенклатура), еліта знань(меритократія)
Обсяг політичного простору	Загальнонаціональна, регіональна, місцева
Сфери діяльності	Адміністративна, комунікаційна, дипломатична, військова
Ідеологія	Ліберальна, консервативна, соціалістична
Характер політичного режиму	Демократична, авторитарна, тоталітарна

Досить поширеним є у науці поділ еліт на відкриті і закриті. До відкритого типу еліт належать еліти, які допускають поновлення своїх рядів знизу доверху за рахунок нижчих верств або окремих представників інших еліт, у тому числі і супротивників. Відкриті еліти таким чином оновлюються, а це у свою чергу гарантує їх стабільність. Також відкриті еліти характеризуються такими особливостями: особисті досягнення у певній галузі; професіоналізм і компетентність; конкурентний, або змагальний спосіб добору; чутливість до громадської думки; саморегуляція.

Закриті еліти – це замкнені групи типу каст, яким притаманні наступні ознаки: недопущення представників нижчих верств; відсутність спонтанності у формуванні; особисті досягнення не головне, головне – відданість групі, лідеру, цінностям; ієрархія знизу догори; безкритичність вказівок згори; байдужість до громадської думки; посади займаються за принципом особистої відданості.

У науковій думці також існує наступна класифікація елити:

- формальна еліта – легалізована, оформлена у відповідносні до певної службової посади тощо, її також називають традиційною;

- функціональна еліта, яка за своїми функціями реалізовує вплив, також її називають громадянською елітою;

- нова еліта, або ті, хто завдяки своїй діяльності вступає до лав формальної або функціональної еліти (спосіб входження відрізняється від традиційного для даного періоду).

Українська політична еліта, на думку деяких дослідників (Р.Балабан) поділяється на «стару», номенклатурну, виробничу та інтелектуальну.

Внутрішня структура еліти виглядає наступним чином:

Відносини між окремими складовими політичної еліти можуть носити найрізноманітніший характер: конфронтаційний, конкурентний, партнерський.

У сучасній політичній науці виділяють дві основні системи відбору, або рекрутування еліт – антрепренерська система та система гільдій. Антрепренерська система (фр. Entrepreneur - підприємець) рекрутування еліт характеризується відкритістю, рівними можливостями претендентів, відбір на конкурсній основі, головним засобом відбору є вибори. Система гільдій (нім. Gilde – корпорація, об’єднання) характеризується закритістю, коли вищі посади займають представники нижчих шарів еліти, відбір на посади відбувається шляхом призначення і формальних вимог з боку керівника, повільне просування. Відповідно перша система наявна у демократичних суспільствах, друга – в авторитарних та тоталітарних суспільствах. Що стосується сучасної України, то тут існує два джерела входження до політичної еліти. По-перше, це урядові призначення, за яким особа входить у елітне середовище. По-друге, це вибори. Також можна додати шлях активної діяльності в громадських чи політичних організаціях.

Проблема формування і якості сформованої еліти має особливе значення для посттоталітарних країн, що стали на складний і важкий шлях ринкових економічних реформ та демократизації суспільства.