Оприлюднені (опубліковані) і неоприлюднені (неопубліковані) твори

Твори розподіляються на оприлюднені і не оприлюднені, а також на опубліковані і неопубліковані. Всі вони охороняються як об'єкти авторських прав, що зазначено в п.2 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Однак, якщо неоприлюднені твори охороняються без будь-яких вилучень, то оприлюднені твори в деяких прямо передбачених у законі випадках можуть бути використані без згоди автора і навіть всупереч його волі. Те саме стосується опублікованих і неопублікованих творів. Згідно зі ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» оприлюдненням твору визнається здійснена за згодою автора чи іншого власника авторських прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом його опублікування, публічного показу, публічного виконання, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

Опублікуванням твору вважається введення у цивільний оборот за згодою автора чи іншого власника авторських прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору (фонограми, відеограми) у кількості, здатній задовольнити з урахуванням характеру твору розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами.

Як бачимо, незважаючи на велику схожість, дані поняття мають різний зміст. За певних умов опублікування може стати одним із способів оприлюднення твору, за інших — воно матиме самостійне значення. Для того щоб провести більш чітке розмежування цих понять, розглянемо їх основні юридичні ознаки.

Поняття «оприлюднення» характеризується такими основними моментами: по-перше, в якій би формі не здійснювалося оприлюднення, воно охоплює дії, що вперше роблять твір доступним для широкого загалу; по-друге, доведення твору до відома третіх осіб тільки тоді набуває юридичного значення оприлюднення, коли це зроблено за згодою автора чи його правонаступників. Якщо твір оприлюднений без його згоди, він з юридичного погляду залишається не оприлюдненим. На цій підставі автор вправі перешкодити вільному використанню твору, зокрема, зажадати вилучення примірників з цивільного обороту, зобов'язати винних опублікувати в пресі повідомлення про порушення його прав; по-третє, оприлюднення твору може бути здійснене за допомогою будь-яких дій, що роблять твір доступним для публіки. В законі дається лише приблизний перелік способів оприлюднення, які є найбільш поширеними. Для факту оприлюднення достатньо навіть одного примірника твору. Наприклад, картина буде вважатися оприлюдненою не тільки тоді, коли будуть видані її репродукції, а й у разі якщо вона буде розміщена на виставці чи показана по телебаченню; по-четверте, закон не пов'язує способи доведення твору до відома третіх осіб із стягненням плати за це. Оприлюдненням вважатиметься як безкоштовна демонстрація твору, так і платний його показ. Крім того, закон не вимагає, щоб твір був неодмінно фактично доведений до відома третіх осіб. Важливо лише, щоб для знайомства з твором була створена реальна можливість. Наприклад, дисертація на здобуття вченого ступеня, яка має бути розміщена в бібліотеці принаймні за місяць до захисту, вважатиметься оприлюдненою, навіть якщо ніхто, крім офіційних опонентів, з нею не ознайомився; по-п'яте, оприлюдненням визнається створення можливості ознайомитися із твором для невизначеного кола осіб. Іноді твір поширюється хоча і серед досить широкого, але все-таки конкретного кола осіб, скажімо, серед учасників конференції, членів певної організації. Питання про те, чи буде це оприлюдненням, вирішується у кожному конкретному випадку залежно від числа читачів, глядачів чи слухачів, доступності твору для інших осіб тощо.

На відміну від оприлюднення опублікування пов'язується лише з такими діями, які означають введення у цивільний оборот примірників твору. Тобто йдеться про введення у цивільний оборот копій твору, виготовлених у будь-якій матеріальній формі. При цьому зазначені дії також повинні бути вчинені за згодою автора твору, а кількість випущених примірників має бути достатньою для задоволення розумних потреб публіки.