Репродуктивна та творча діяльність людини. Поняття інтелектуальної власності. Поняття права інтелектуальної власності.

Діяльність людини може бути репродуктивною та творчою. Репродуктивна діяльність це процес, який виконується за детальним алгоритмом і в результаті якого створюється продукт, що не має новизни як для самого суб’єкта діяльності (суб’єктивна новизна), так і для інших членів суспільства (об’єктивна новизна). Творча діяльність відрізняється від репродуктивної тим, що це діяльність без алгоритму, кінцевим результатом якої є продукт, який має об’єктивну або суб’єктивну новизну.

І саме права на результати творчої інтелектуальної діяльності, що мають об’єктивну новизну, є інтелектуальною власністю як такою. Але для того, щоб ці результати були визнані суспільством як об’єкти права інтелектуальної власності, необхідна їх формалізація у будь-який спосіб. Процес формалізації є необхідною передумовою набуття права інтелектуальної власності в установленому законом порядку.

Виходячи з викладеного, інтелектуальна власність – це формалізований результат творчої інтелектуальної діяльності, що надає його автору або особі, яка визначена чинним законодавством, право власності на цей результат, яке набувається, здійснюється та захищається відповідно до законодавчо встановлених норм і правил.

В свою чергу в статті 418 Цивільного Кодексу (ЦК) України дається наступне визначення права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначаються Кодексом та іншими законами. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Врегульовані законом суспільні відносини стосовно володіння, користування і розпорядження результатами інтелектуальної творчої діяльності складають інститут права інтелектуальної власності. Цей інститут виконує щодо нематеріальних об’єктів, якими є результати інтелектуальної діяльності, ті самі функції, що й інститут речового права відносно матеріальних об’єктів, тобто встановлює сукупність майнових прав, які надають можливість власнику прав використовувати результати інтелектуальної творчої діяльності на власний розсуд, а також виключне право дозволяти, перешкоджати або забороняти робити це третім особам.

Нині майже ніхто не сумнівається у двоїстій природі прав інтелектуальної власності. З одного боку, автору творчого результату належить право на його використання, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використовувати цей творчий результат. Таким чином, дані права належать до майнових і за низкою ознак збігаються з правом власності. З другого боку, автор є власником сукупності особистих немайнових прав (право авторства, право на авторське ім'я тощо), які не можуть відчужуватися від їх власника. При цьому між майновими та особистими немайновими правами немає нездоланної межі. Навпаки, вони тісно взаємопов'язані й утворюють єдине ціле.