Логіка епохи Відродження

Вчений та його праці

Предмет дослідження

та внесок у розвиток логіки

М. Кузанський

(1401–1464 рр.)

“Про передумови”

Значну увагу приділяє вченню про рівні знання та істини. Вважав, що закон суперечності є визначальним для розсудку, а не для розуму. Досліджував елементи діалектичної логіки

Л. Валла

(1407–1457 рр.)

“Діалектична диспутація”

Аналізував категорії і трансценденталії, розглядав дилему. Значну увагу приділяв зв’язку між силогізмом та індукцією. Звертав увагу на різні форми несилогістичних умовиводів

Вчений та його праці

Предмет дослідження

та внесок у розвиток логіки

Ф. Бекон (1561–1626 рр.)

“Новий Органон”

Заклав фундамент теорії наукової індукції

Т. Гоббс

(1588–1679 рр.)

“Левіафан”

Досліджував теорію знаків, чим зробив важливий внесок у семіотику (науку про знаки). Першим виділив генетичне визначення як окремий вид визначення. У загальному вигляді сформулював теорію логічного числення

Р. Декарт

(1596–1650 рр.)

“Міркування про метод”

Розробив принцип повної математичної індукції та розглядав його як логічний принцип

Б. Паскаль (1623–1662 рр.)

“Про дух геометрії”

Один з родоначальників сучасного аксіоматичного методу, сформулював основні правила наукового доведення

П. Ніколь (1625–1695 рр.) і

А. Арно (1612–1694 рр.)

“Логіка, або мистецтво мислити” (Логіка Пор-Рояля)

Логіка розглядається як інструмент, що змушує до строгого формулювання думок. Вона є придатною для всіх наук і практики

Г. Лейбніц

(1646–1716 рр.)

“Про комбінаторне мистецтво”, “Елементи універсальної

характеристики”

Запропонував ідею побудови спеціальної штучної мови, спробував здійснити перше логічне числення. Сформулював закон достатньої підстави

І. Кант

(1724–1804 рр.)

“Критика чистого розуму”

Розрізняв логіку формальну і трансцендентальну, філософську. Поділив судження на аналітичні та синтетичні, класифікував судження за якістю, кількістю, відношенням, за модальністю. Обґрунтував відмінність логічної підстави й логічного наслідку від реальних причини і наслідку

Г. Гегель (1770-1831 рр.)

“Наука логіки”

Вперше поставив питання про відношення формальної логіки та логіки діалектичної. Форми мислення розглядає в плані розвитку і взаємозв’язку, переходу від нижчих до вищих. Досліджував судження

Вчений та його праці

Предмет дослідження

та внесок у розвиток логіки

Дж. Буль

(1815–1864 рр.)

“The Mathematical Analysis of Logic”

Один із засновників математичної логіки. Завдяки алгебро-логічному методу виявив нові типи висновків, що не враховувались у традиційній силогістиці

О. де Морган

(1806–1871 рр.)

“First notions of Logic”

Заснував логічний аналіз відношень, сформулював основні принципи логіки висловлювань і логіки класів

Г. Фреге

(1848–1925 рр.)

“Основні закони арифметики”

Заклав основи логічної семантики, розробив розширене числення предикатів; увів поняття логічної функції та розрізнення властивостей речей і відношень; вперше застосував символи для позначення кванторів; розкрив відмінність між значенням і смислом мовних виразів

Ч.-С. Пірс

(1839–1914 рр.)

Родоначальник семіотики (загальної теорії знаків); сформулював закони матеріальної імплікації

Д. Гілберт

(1862–1943 рр.)

Здійснив строго аксіоматичну побудову геометрії Евкліда

А-Н. Уайтхед

(1861–1947 рр.)

Б. Рассел (1872–1970 рр.)

“Принципи математики”

Розвинули математичну логіку способом аксіоматизації й формалізації числень висловлювань

Дж. Пеано

(1958–1932 рр.)

“Formulaire de mathimatiuques”

(“Формуляр математики”)

Завдяки його ідеям було здійснено перехід від старої алгебри логіки до математичної в її сучасному вигляді

П. Порецький

(1846–1907 рр.)

“Виклад основних начал

математичної логіки в більш

наочній і доступній формі”,

“Теорія логічних рівносильностей з трьома членами”

Узагальнив і розвинув досягнення попередників у сфері алгебри логіки; узагальнив теорії силогістики традиційної логіки, проаналізував деякі несилогістичні міркування