Тема: Історичний розвиток логічного знання
1. Логіка стародавнього світу.
2. Середньовічний період у розвитку логічної науки.
3. Логіка епохи Відродження.
4. Логіка Нового часу.
5. Сучасний етап розвитку формальної логіки.
6. Логіка у вітчизняній науці.
Основні поняття: традиційна логіка, логіка висловлювань, логіка предикатів, алетична логіка, епістемічна логіка, темпоральна логіка, логіка дії, логіка імперативів.
Етапи розвитку
логіки
Традиційна
(арістотелівська)
логіка
Арістотель 384-322
до н.е.
Сучасна
логіка
друга
пол. XIX
ст. –
до
нашого часу. Засновник
Г. Лейбніц (1646
– 1716)
Етапи
розвитку:IV ст. До н.Е. – друга пол. XIX ст. Засновник
Класична логіка (логіка висловлювань
і логіка предикатів). Представники:
Дж.Буль,
О.
де Морган,
Ч.Пірс,
Г.Фреге,
Д.Гілберт
та ін.
Некласична
логіка:
– алетична;
– епістемічна;
– темпоральна;
– деонтична;
– логіка дії;
– логіка імперативів
та ін.
Представники:
Л.Є.Ж. Брауєр,
Я.Лукасевич,
С. Кліні,
К.І. Льюіс,
А.Тарський та ін.
СТАНОВЛЕННЯ ЛОГІЧНОЇ НАУКИ
Логіка стародавнього світу
Логіка Давньої Індії
Школи, вчені та їхні праці |
Предмет дослідження та внесок у розвиток логіки |
Дхармакірті (VII ст. н.е., праця “Крапля логіки”) |
Судження та умовиводи |
Буддійська школа (VI-V ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.) Нагарджуна, Асанга, Васубандха |
Логічна будова промов, сутності та структури доведення |
Школа вайшешика (VI-V ст. н.е.) – І період Канада (Улука, твір “Вайшешика-сутра”, Удаяна, Шрідхара та ін. |
Роди істинного та хибного пізнання. Істина як результат взаємодії сприйняття, логічного виводу, пам’яті та інтуїції |
Школа ньяя – І період Ватсьяяна, твір “Ньяя-Бхашьє”, Уддьйотахара, Вачаспаті |
Джерела достовірного пізнання: сприйняття, вивід, порівняння та доведення (свідчення). Джерела недостовірного пізнання: пам’ять, помилка, сумнів та гіпотетичний аргумент. Вводиться поняття силогізму (п’ятичленного). Вчення про логічну структуру речення |
Школа вайшешика і ньяя (ІІІ-V ст. н.е.) – ІІ період |
Теорія умовиводу, умовивід за аналогією |
Школа міманса (IV ст. н.е.) Джайміні – (“Джайміні-сутра”), Шабарасвамі, Прабхакара та ін. |
Вчення про безпосереднє й опосередковане пізнання. Дослідження зв’язку мови та мислення, слова та його значення |
Школа локаята (IV-III ст. до н.е.), пізніше чарваки, Бріхаспаті |
Перехід від часткового до загального в умовиводах, ставиться питання про природу загальних тверджень в дедуктивних умовиводах |