3. Спростування

Спростування – це обґрунтування безпідставності процесу аргументації, який відбувався раніше.

Види критики

Критика тези

Критика аргументів

Критика демонстрації

Пряма критика (метод “зведення до абсурду”)

Непряма критика

(шляхом обґрунтування антитези)

Критика тези – це вид критики, спрямований на обґрунтування безпідставності тези.

Критика аргументів – це вид критики, спрямований на обґрунтування безпідставності (хибності) аргументів, які застосовує опонент для обґрунтування тези.

Критика демонстрації – це вид критики, спрямований на обґрунтування безпідставності форми аргументації, яку застосовує опонент.

4. Правила та помилки в доведені та спростуванні Правила аргументації щодо тези

Правила	Помилки
1. Теза повинна бути сформульована чітко та ясно	1. Висування невизначеної, неясної, нечіткої тези
2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації, критики	2. “Підміна тези”; а) “підміна тези більш слабким твердженням”; б) “втрата тези”

Правила аргументації щодо аргументів

Правила	Помилки
1. Аргументи повинні бути сформульовані чітко і ясно	1. Висування неясних і нечітких аргументів
2. Аргументи повинні бути повністю або частково обґрунтованими висловлюваннями	2. Необґрунтований аргумент: а) “хибний аргумент”; б) “брехливий аргумент”; в) “випередження основи”; г) “підміна критики тези критикою аргументів”
3. Обґрунтування аргументів повинно проводитися незалежно від тези	3. “Коло в обґрунтуванні”: аргументи обґрунтовуються за допомогою тези
4. Аргументи повинні бути достатніми для обґрунтування тези	а) “Надмірне обґрунтування”; б) “Поспішне обґрунтування”.

Правила щодо демонстрації

Правила	Помилки
Між аргументами і тезою повинно бути, принаймі, відношення підтвердження	“Не підтверджує”

Тема: Культура мислення та культура спілкування

1. Комунікація, її мета і структура.

2. Діалог як універсальна форма спілкування.

3. Запитання та їх види.

4. Відповіді.

5. Дискусія, суперечка, полеміка.

6. Логічна культура як чинник формування культури спілкування.

Основні поняття: культура мислення, культура спілкування, комунікація, діалог, імператив, запитання, контекст запитання, пресупозиція запитання, відповідь, дискусія, суперечка, полеміка.

1. Комунікація, її мета і структура

Комунікація (від лат. communicatio – зв’язок, повідомлення, передача) – це процес спілкування, обміну інформацією, знаннями, думками, ідеями і т. ін.

Необхідні умови успішної комунікації – вміння логічно мислити, грамотно використовувати закони логіки під час відбору, аналізу, передачі інформації, в організації комунікативного процесу.

Головна мета комунікативного процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, та отримання нової інформації.

Базові елементи процесу комунікації:

1. Відправник – той , хто генерує ідеї або збирає інформацію і передає її.

2. Повідомлення – інформація, закодована за допомогою символів.

3. Канал – засіб передачі інформації.

4. Адресат – той, кому адресована інформація і хто інтерпретує її.

Для забезпечення взаєморозуміння відправник інформації і той, кому вона адресована повинні спиратися на закони та правила викладу інформації – логічні закони.

Необхідними умовами взаєморозуміння суб’єктів комунікації є логічність викладу в поєднанні з професійністю мови, концентрування уваги, врахування рівня інтелекту, повноти інформації, особливостей предмета обговорення.

Ділова бесіда – усний контакт між партнерами (співбесідниками), які мають необхідні повноваження з боку своїх організацій для проведення і вирішення конкретних проблем.