Порівнювані

Непорівнювані

Сумісні

Несумісні

Частково

сумісні

Суперечні

Еквівалентні

Протилежні

Порівнюваними називають складні судження, які складаються з одних і тих же простих суджень, але розрізняються за логічними сполучниками: А  В і А  В тощо.

Непорівнюваними називаються складні судження, в яких хоча б одне просте судження не збігається: А  В і А  С, А  В і А  С.

Сумісними називаються складні судження, які при однакових наборах значень простих можуть бути істинними.

Несумісними називаються складні судження, які при однакових наборах значень простих не можуть бути разом істинними.

Контрольні питання:

1. Дайте дефініцію судження.

2. Логічна структура судження.

3. Співвідношення понять: “судження”, “речення” та “висловлювання”.

4. Типологія суджень за змістом предиката.

5. Види атрибутивних суджень за змістом предиката.

6. Розподіленість термінів атрибутивного судження.

7. Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.

8. Види суджень за об’єктивною та логічною модальністю.

9. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.

Рекомендована література:

1. Конверський А.Є. Логіка. – К., 1999. – Розд. ІХ.

2. Кондаков Н.І. Логический словарь – М., 1971.

3. Руденко К.П. Логіка. – К., 1976. – Розд. 3.

4. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2002. – Розд. 3.

ТЕМА: Закони логіки

1. Сутність законів мислення. Типи законів.

2. Закон тотожності.

3. Закон суперечності (несуперечності).

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

Основні поняття: закон, природний закон, нормативний закон, логічний закон.

1. Сутність законів мислення. Типи законів

Логічний закон – це внутрішній суттєвий, необхідний зв`язок між логічними формами у процесі побудови міркувань. Існують чотири головні логічні закони: закон тотожності, закон виключного третього, закон суперечності, закон достатньої підстави.

Типи законів

Назва закону	Створюються людиною	Порушуються людиною
Природні закони (закони природи)	–	–
Нормативні закони (норми)	+	+
Логічні закони	–	+

Закон тотожності – це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що вкладати в думку про один і той самий предмет, взятий в один й той самий час, в одному і тому самому відношенні можна лише один і той самий зміст (А≡А).

Закон суперечності – це така вимога до процесу міркування, яка передбачає, що два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними, у крайньому разі одне з них буде хибним, а то й обидва (А А).

Закон виключного третього – це така вимога до процесу міркування, з якої випливає, що з двох суперечливих суджень, в одному з яких стверджується те, що заперечується в іншому, одне обов`язково істинне (А А).

Суперечливими називаються судження, які не можуть бути ані істинними, ні хибними одночасно.

Закон достатньої підстави полягає в тому, що будь-яке істинне судження повинно бути обґрунтоване іншими судженнями, істинність яких уже встановлена.

Обґрунтованим є судження, істинність яких з необхідністю випливає з істинності інших суджень. Логічним обґрунтуванням твердження називається його зіставлення з іншими твердженнями як основою та перенесення ознак основи на це твердження.