ВСТУП

Законодавство про працю, керуючись конституційною нормою щодо захисту громадян від незаконного звільнення, що закріплена у ст. 43 Конституції України, передбачає необхідні юридичні гарантії, які полягають, зокрема, в тому, що трудовий договір може бути припинений лише з підстав, передбачених законодавством, і у порядку, встановленому законодавством для кожної з підстав. Крім того, ст. 232 КЗпП передбачається також судовий захист громадян від незаконного звільнення. Припинення дії трудового договору є правомірним лише в тому разі, якщо: наявні зазначені в законі підстави; дотримано відповідного порядку звільнення працівника згідно з даною підставою.

У галузі регулювання звільнень працівників в усіх країнах діють аналогічні чи багато у чому схожі юридичні норми. Разом з тим спостерігається певна національна специфіка, різниця в регулюванні тих чи інших аспектів трудових відносин. В окремих країнах є орігінальні рішення, своєрідні юридичні конструкції і норми. В останні роки за кордоном у цій галузі зґявилося багато нововведень, що віддзеркалюють кардинальні зміни, що відбуваються у виробництві, у суспільному житті багатьох країн на початку третього тисячорічча. Це особливо відноситься до країн Заходу, що вступають у постіндустріальну еру.

Світовий досвід в питанні регулювання звільнення дуже цікавий для нашої країни. Співставлення світового досвіду та порядку регулювання питань звільнення в Україні дозволяє ліпше, більш обґєктивно оцінити стан цього питання в нашій країні, побачити його сильні і слабкі боки, існуючі проблеми, нераціональні рішення і норми, що суперечать світовій практиці, виділити ті аспекти правотворчого досвіду, що можуть бути адаптовані, наприклад, при внесенні змін і доповнень до КЗпП України.

Порядок звільнення – один з найважливіших елементів у динаміці трудових правовідносин. Низька правова освіченість населення, зокрема і у такому важливому для кожної працездатної людини питанні, як можливості припинення його трудової діяльності на будь-якому підприємстві, установі, организації, а також несприятливе економічне становище у країні, низький рівень наявності вільних робочих місць (зважаючи на правило «платоспроможності» попиту), інколи незадовільні умови праці чи її оплати на існуючих робочих місцях, шкода, яка причиняється незнанням законодавчих норм (як пряма так і опосередкована) працівникові а також і роботодавцю, часті випадки незаконних звільнень, або порушення встановлених законами порядків звільнень, навіть незнання працівником того факту, що порушено його право, чи навпаки, незнання роботодавцем того, що неправильним використанням закону він перешкоджає своєму праву на звільнення працівника – все це зумовлює нагальну необхідність в висвітленні питань законодавчого регулювання звільнення працівників та в максимальній популяризації основ трудового права серед широких верств.

Завданнями даної роботи будуть наступні:

• висвітлення положень законодавства України про працю щодо питаннь звільнення працівників;

• аналіз тих положень законодачих актів України, що не складають галузь трудового права, але стосуються питань, що розглядаються в даній роботі;

• огляд іноземного досвіду з цих питань.

Розділ 1 порядок оформлення звільнення працівників

1. Загальна характеристика звільнення

Звільнення працівника питання завжди актуальне та спірне. Спори виникають саме при оформленні звільнення працівника з роботи. Правильне оформлення звільнення працівника з роботи - це перш за все правильне написання наказу про звільнення з роботи , заяви про звільнення, а також внесення правильних записів до трудової книжки, виплата грошових відшкодувань за не використанні дні відпустки і в деяких випадках вихідної допомоги. Говорячи про звільнення з роботи, мають на увазі розірвання трудового договору, тобто звільнення з роботи - це припинення трудових правовідносин, які власне оформленні у формі трудового договору. Захист прав працівника при звільненні з роботи забезпечується, перш за все визначеним Законодавство України, вичерпним переліком підстав припинення трудового договору. [1, ст 141]

ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ:

1. Звільнення за згодою сторін 

Трудовий договір , як в принципі будь-який правовий договір, боже бути припинений за згодою сторін. Відповідно до Кодексу законів про працю України (пункту 1 статті 36) підставою для припинення трудового договору може бути угода сторін. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. В разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за угода сторін договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди. З огляду на це працівник не може бути звільнений за угодою сторін, якщо одна зі сторін не дає згоди на припинення трудового договору за цим пунктом або не було досягнуто домовленості про дату звільнення. У цьому випадку трудовий договір може бути розірваний з ініціативи працівника або власника чи уповноваженого ним органу з інших підстав, передбачених КЗпП, та з додержанням відповідно до встановлених для таких підстав вимог законодавства про працю.

Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за угодою сторін не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Слід мати на увазі, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за угодою сторін можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подаєписьмову заяву про звільнення за згодою сторін , то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі.

У наказі (розпорядженні) про звільнення за згодою сторін і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. На практиці часто плутають припинення трудового договору за угодою сторін та розірвання трудового договору з ініціативи працівника (за власним бажанням, ст. 38 КЗпП), незважаючи на те, що ці самостійні підстави припинення трудового договору передбачають різні порядок і оформлення звільнення працівника, а також різні правові наслідки як для працівника, так і для власника або уповноваженого ним органу. Також, припинення трудового договору за угодою сторін, може бути в тому випадку  Закінчення строкового трудового договору

2. Підставою для звільнення працівника з роботи є закінчення строку трудового договору. Тут все просто трудовий договір закінчується в строк обумовлений договором, проте коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Тобто, трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк (пункт 2 статті 36 КЗпП України).

Призов працівника на військову службу або направлення його на альтернативну (невійськову) службу

Призов працівника на військову службу або направлення його на альтернативну (невійськову) службу є підставою для припинення трудового договору , для цього працівник подає заяву про звільнення, де вказує причину і дату звільнення. Обов'язковим додатком до такої заяви є документ, що підтверджує направлення працівника на військову (альтернативну) службу, або виклик на навчання у військовому навчальному закладі. Дата припинення трудового договору визначається за домовленістю між працівником і керівником установи з урахуванням дня призову. Вона не може бути встановлена пізніше дня призову, зазначеного в повістці (виклику) військкомату або військового навчального закладу або в документі про направлення на альтернативну службу. Розрахунок із працівником відповідно до ст. 116 КЗпП здійснюється в день звільнення з видачею оформленої трудової книжки. Вихідна допомога у випадку звільнення у зв'язку з призовом на військову службу становить не менше двомісячного середнього заробітку Звільнення за власним бажанням (розірвання трудового договору з ініціативи працівника)

3. Звільнення працівника з роботи за власним бажанням передбачено ст. 38 "Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника" та ст. 39 "Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника" Кодексу законів про працю України в залежності від виду трудового договору. Далі розглянемо розірвання безстрокового трудового договору, тобто договору, укладеного на невизначений строк. Працівник може звільнитись з роботи в будь-який час , для цього необхідно попередити керівника підприємства письмово за два тижні. У разі коли необхідно звільнитись раніше встановленого строку у заяві про звільнення за власним бажанням необхідно вказати обставини які унеможливлюють продовження роботи (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (статті 38,39 КЗпП України).

4. Звільнення працівника з ініціативи власника.Незважаючи на думку більшості, що "власник підприємства може звільнити будь-кого у будь-який час" у законодавстві України про працю визначено вичерпний перелік підстав звільнення із ініціативи власника або уповноваженим ним органом. Як говорили раніше, звільнення працівника це припинення трудового договору. Так, Трудовий договір може бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у з таких підстав передбаченні статтею 40 КЗпП України, якими є: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; (наприклад: Декретне місце) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Також в кодексі законів про працю визначено додаткові підстави для звільнення з роботи із ініціативи власника (стаття 41 КзпП України "Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов")