
- •Іменник як частина мови. Все про нього.
- •Енники зі значенням конкретності або абстрактності
- •Іменники зі значенням збірності
- •Іменники зі значенням речовинності
- •Прикметник як частина мови. Все про нього.
- •Способи творення прикметників
- •Дієслово як частина мови. Все про нього.
- •Займенник як частина мови. Все про нього.
- •Числівник як частина мови. Все про нього.
- •Частка. Все про неї.
- •Сполучник. Все про нього.
- •Прийменник . Все про нього.
- •Синтаксис і пунктуація
- •Все про словосполучення і речення
- •Речення і судження. Предикативність
- •Словосполучення
- •Граматична організація словосполучень
- •Типи граматичного зв'язку в словосполученні
- •Граматичне значення словосполучення
- •Функції словосполучення
- •Речення
- •Визначення речення. Головні ознаки речень
- •Класифікація речень
- •Прості речення
- •Головні члени простого речення
- •Другорядні члени речення Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина
- •Односкладні речення
- •Неповні речення
- •Прості ускладнені речення
Частка. Все про неї.
Частка — службова частини мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить засобом творення форм слів та похідних слів. Основне значення частки — видозміна значень окремих слів, цілих речень.
Групи часток за значенням і вживанням
Група |
Роль у мовленні |
Приклади |
Формотворчі |
утворюють форми дієслів:
|
би, б хай, нехай |
Заперечні |
передають заперечення |
не, ні, ані |
Модальні |
уживаються для
|
чи, хіба, невже еге, атож, так, аякже як, та, що за, що то, навіть, тільки, хоч, хоча 6, лише, лишень, аж, же, таки, уже, собі от, це, то, ото, он, ген, приблизно, майже, мало не, трохи не, чи не годі, бодай, -бо, -но, ну |
Правопис часток
Спосіб написання |
Умова |
Приклади |
Разом |
частки аби, ані, де, чи, чим, що, як у складі будь-якої частини мови |
абиякий, аніскільки, чимдуж, щосили |
частки би, б, же, ж, то, що в складі сполучників або інших часток |
мовби, нібито, аякже, абощо |
|
частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах і в складі займенників і прислівників |
купається, вклонивсь, колись, когось |
|
Через дефіс |
частки -бо, -но, -то, -от, -таки, що стоять безпосередньо після слова, якого стосуються |
чекай-но, тому-то, знайшов-таки (але таки знайшов, усе ж таки) |
частки казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, які стали префіксами або суфіксами в прислівниках і займенниках |
казна-хто, бозна-чому, хто-небудь |
|
Окремо |
формотворчі частки |
хотілося б, нехай готує |
частки, що надають словам смислових чи емоційних відтінків |
аж, ж, саме, ще, хоч |
|
частки у сполуках слів (здебільшого в сполучних словах) |
поки що, навряд д чи, дарма що, що за, що ж до |
Сполучник. Все про нього.
Сполучник — службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
Групи сполучників за значенням
Сурядні (з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення) |
Підрядні (поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення) |
єднальні: і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й |
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що |
часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як |
|
протиставні: а, але, та (але), зате, проте, однак |
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то |
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб |
|
розділові: або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то |
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай |
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито |
|
з'ясувальні: що, щоб, як |
|
міри та ступеня: аж, що аж, що й |
|
наслідкові: так що |
Групи сполучників за будовою
Прості |
Складні (пишуться завжди разом) |
Складені (пишуться завжди окремо) |
і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч |
якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов) |
тому що, дарма що, для того щоб, так що |
Групи сполучників за вживанням
Одиничні |
Повторювані |
Парні |
а, але, зате, проте, однак, бо, коли (Караюсь, мучуся, але не каюсь ). |
і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то (Місяць... то виринав, то потопав). |
хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й (Як дбаєш, так і маєш). |
Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:
Сполучники |
Самостійні частини мови з прийменниками або частками |
1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (0. Гончар). |
1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський). |
2. На гору доступитися нелегко, зате (але)з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але. |
Ти знаєш за те люблю тебе, що думки маєш ти у високості. До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?) |
3. Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода). |
Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка). Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні. |
4. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). |
Як би ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко). Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення. |
Правопис сполучників
Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками:адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова:абощо, тощо.
Окремо пишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же:або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники:дарма що, для того щоб,замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, тай, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як,через те що й под.
Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.