Міністерство освіти і науки України

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Кафедра землеустрою та кадастру

Курсова робота

з дисципліни «Основи інвентаризації нерухомості»

на тему: Інвентаризація земельної ділянки і складання кадастрового плану

Виконала: студентка ф-ту ЕкУБ групи ЗтК-309 Афанасенко Ю. В. Перевірили: к. т. н., доцент Хропот С. Г. асистент Константінова О. В.

Одеса-2014

Напрям підготовки 6.080101 «Геодезія, картографія, землеустрій»

Реферат

Тема курсової роботи : «ІНВЕНТАРІЗАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ І СКЛАДАННЯ КАДАСТРОВОГО ПЛАНУ»

Курсова робота. Кафедра землеустрою та кадастру. – Одеса: Одеська державна академія будівництва та архітектури, 2014

___с. текстової частини, ___ табл., __ рис., ___ літер. джерел, ___ аркуш графічної частини форматуА4.

Автор розробки:Афанасенко Юлія Володимирівна

Об’єкт дослідження: земельна ділянка гр. Фоменко А. С. за адресою: вул. Базарна, 27, м. Одеса.

Мета курсової роботи: опанування теоретичними знаннями та практичними навичками виконання робіт з інвентаризації земельної ділянки та оформлення звітної документації за результатами проведеної роботи.

Ключові слова:земельна ділянка, інвентаризація, кадастровий план, межові точки, площа угідь, технічне завдання, пояснювальна записка, договір на виконання робіт, каталог координат.

Зміст

Вступ

1. Розділ I. Аналіз законодавчого регулювання

2. Розділ II. Інвентаризація земельної ділянки

   1. Вихідні дані

   2. Розв’язання обернених задач

   3. Вирахування координат опорних пунктів і межових точок

   4. Обчислення площі земельної ділянки

   5. Оцінка точності визначення площі земельної ділянки

3. Складання кадастрового плану

4. Пояснювальна записка

5. Технічна документація

6. Кадастровий план ділянки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Інвентаризація земель – це кадастровий одноразовий земельнообліковий захід.

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель.

Результати інвентаризації земель населених пунктів є основою для ведення земельного кадастру.

Базовою одиницею інвентаризації є окрема ділянка відокремлена від суміжних в правовому чи господарчому відношенні.

Виконавцями робіт по інвентаризації земель є госпрозрахункові підрозділи при міських управліннях та районних відділах земельних ресурсів або інші організації, які мають дозволи (ліцензії) на здійснення топографо-геодезичних та землевпорядних робіт (підрядчик).

На базі зібраних і проаналізованих матеріалів складається технічне завдання (ТЗ) на проведення інвентаризації земель.

Утехнічне завданнявходять:

1. Адреса земельної ділянки;

2. Копія постанови про необхідність проведення інвентаризації;

3. Відомості про раніше проведені межові роботи на даній ділянці;

4. Підстави для повторної інвентаризації (якщо раніше проводилися подібні роботи);

5. Нормативно-технічний документ;

6. Перелік звітних матеріалів виконавця;

7. Обґрунтованість складання технічного проекту;

8. Система прямокутних координат;

9. Строки завершення робіт;

10. Особливі умови.

У результаті всіх робіт формують інвентаризаційну справу, в яку включають:

• коротку пояснювальну записку, в якій зазначається опис земельної ділянки;

• заяву власника землі (або) землекористувача (далі замовник) про проведення інвентаризації земельної ділянки;

• технічне завдання на складання матеріалів інвентаризації земельної ділянки;

• копії документів, що посвідчують особу замовника;

• кадастрову зйомку;

• план земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому проставлений кадастровий номер земельної ділянки та відмітки (штамп на каталозі координат);

• копії планів відводів, копій рішень про відвід земельної ділянки або копії планів землекористування останньої;

• акти встановлення та погодження зовнішніх меж землекористування (землеволодінь);

• абриси меж земельних ділянок;

• каталоги координат кутів поворотів зовнішніх меж землекористувань (землеволодінь);

• збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів в масштабах 1:500, 1:2000;

• схема планової основи;

• відомість врівноваження теодолітних ходів.

1.Аналіз законодавчого регулювання

1. Конституція України

Конституція України – основний Закон держави України. До основних положень Конституції України належать норми, що визначають загальні засади державного ладу України. Згідно статті 14 «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» [1].Згідно статті 41 «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» [1].

2. Закон України «Про землеустрій»

Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно статті 35 «Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку» [2].

3. Закон України «Про державний земельний кадастр»

Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

В Законі України «Про державний земельний кадастр» містяться відомості про мету ведення Державного земельного кадастру, про регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, про органи ведення Державного земельного кадастру, про склад відомостей Державного земельного кадастру, про ведення Державного земельного кадастру, про гарантії достовірності відомостей Державного земельного кадастру, відповідальність у сфері Державного земельного кадастру, фінансове забезпечення ведення та функціонування, плату за послуги Державного земельного кадастру.

Згідно статті 15 «До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку»[3].

Згідно статті 34 «На кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельнійділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки»[3].

4. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Закон містить відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, права та обтяження, що підлягають державній реєстрації, об’єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, органи державної реєстрації прав, державний реєстр прав, порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно статті 5 «У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об’єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку» [4].

5. Земельний кодекс України

Земельний кодекс України містить відомості про землю як основне національне багатство, земельні відносини, повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин,повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин,склад та цільове призначення земель України, права на землю, добросусідство, обмеження прав на землю, набуття та реалізацію прав на землю, гарантії прав на землю, охорону земель, управління в галузі використання і охорони земель, відповідальність за порушення земельного законодавства.

Згідно статті 1 «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» [5].

Згідно статті 2 «Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї)»[5].

6. Постанова Кабінету Міністрів № 513 від 23.05.2012 «Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель»

Порядок проведення інвентаризації земель установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.

Порядок містить мету інвентаризації, перелік вихідних даних для проведення інвентаризації земель, перелік підстав для проведення інвентаризації земель, інформацію про замовників та розробників технічної документації з проведення інвентаризації земель, склад робот з проведення інвентаризації земель, вимоги до кожного етапу робіт, інформацію про інвентаризаційний план, вимоги до нього, вимоги до розроблення технічної документації та документи, що містить технічна документація.

Згідно частині 2 Порядку проведення інвентаризації земель «Інвентаризація земель проводиться з метою:забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель;визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь;узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі;прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою» [6].

7. Постанова Кабінету Міністрів № 1045 від 01.08.2006 «Про порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах»

Порядок визначає процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту.

Порядок містить підстави для видалення зелених насаджень, перелік зелених насаджень, які підлягають видаленню, їх стан, причини видалення зелених насаджень, порядок прийняття рішення про видалення зелених насаджень, інформацію про сплату відновної вартості зелених насаджень, випадки, при яких сплата відновної вартості не проводиться.

8. Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками»

Наказ містить «Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».

Інструкція містить підстави для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), перелік робіт, які проводяться при встановленні меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), інформацію про кожний етап робіт, перелік документів, що містить технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), перелік межових знаків, які використовуються для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), випадки, при яких межові знаки не встановлюються, нормативи щодо місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж, випадки, при яких здійснюється відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), інформацію про постачання та облік межових знаків, інформацію про відносини власника (користувача) земельної ділянки з власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Згідно пункту 1.2 Інструкції «Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками» [8].

Згідно пункту 1.3 «Межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки;

межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» [8].

9. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 226 від 24.12.2001 «Про затвердження Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України»

Інструкція містить мету інвентаризації об’єктів зеленого господарства, перелік суб’єктів, відповідальних за проведення інвентаризації зелених насаджень, положення, які передбачає інвентаризація зелених насаджень, порядок проведення робіт, опис камеральних робіт.

Згідно пункту 1.2 Інструкції «Інвентаризація об'єктів зеленого господарства здійснюється з метою:одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на території населеного пункту;посилення відповідальності за збереження зелених насаджень балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, підприємств, організацій, установ, на території яких розташовані зелені насадження;сприяння створенню та формуваннювисокодекоративних і екологічно ефективних та стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень;використання даних інвентаризації під час розроблення у населених пунктах програм розвитку зеленого господарства;відновлення, реконструкції та експлуатації об'єктів зеленого господарства та проведення в необхідних випадках профілактичних, лікувальних заходів; організації невиснажливого використання озеленених територій;установлення відповідності кількості зелених насаджень чинним будівельним та санітарним нормам» [9].

10. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 105 від 10.04.2006 «Про правила утримання зелених насаджень у населених пунктах»

Згідно пункту 1.1. «Правила визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини» [10]. Згідно пункту 1.2. «Правила розроблені з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах (далі - зелені насадження) і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень» [10]. Згідно пункту 1.3. «Правила є обов'язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України» [10].

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах містять перелік об'єктів благоустрою зеленого господарства населених пунктів, елементів благоустрою, інформацію про використання об'єктів благоустрою зеленого господарства, утримання об'єктів благоустрою зеленого господарства, права та обов'язки балансоутримувача, об'єктів благоустрою зеленого господарствадержавної чи комунальної форми власності, охорону зелених насаджень, створення зелених насаджень,догляд за об'єктами благоустрою зеленого господарства, технологічні карти, захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, системи огляду міських зелених насаджень, капітальний та поточний ремонт об'єктів благоустрою зеленого господарства, облік зелених насаджень, організацію розвитку зелених зон населених пунктів.

Згідно пункту 3.1 «До об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать:парки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади;дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші;сквери;міські ліси;зони рекреації;зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель;прибережні зелені насадження;зелені насадження прибудинкової території» [10].

11. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 240 від 04.08.2008 « Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах та селищах міського типу»

Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах та селищах міського типу містить мету систем моніторингу зелених насаджень, основні завдання, принципи функціонування системи моніторингу зелених насаджень, об’єкти моніторингу, інформацію про облік зелених насаджень, систему огляду зелених насаджень, виконавців, що проводять інвентаризацію зелених насаджень.

Згідно пункту 1.2. «Система моніторингу зелених насаджень спрямована на:підвищення рівня інформованості органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про стан зелених насаджень у містах і селищах міського типу України;підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;підвищення ефективності заходів зі створення, відновлення та збереження зелених насаджень;сприяння розвитку зелених зон та збереженню зелених насаджень усіх видів у містах та селищах міського типу України» [11].

Згідно пункту 3.1. «Інвентаризацію зелених насаджень міст та селищ міського типу здійснюють бюро технічної інвентаризації, підприємства, організації, які мають на це право, а також балансоутримувачі об'єктів благоустрою державної чи комунальної форми власності, які мають технічні можливості, відповідних фахівців (далі - виконавці робіт з інвентаризації зелених насаджень), за погодженням з виконавчими органами міських, селищних, сільських рад раз на п'ять років з квітня до жовтня відповідно до Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.12.2001 N 226 (z0182-02 ) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.02.2002 за N 182/6470» [11].

12. Наказ Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства № 550 від 29.10.2012 «Про затвердження Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об’єктів благоустрою населених пунктів»

Згідно пункту 1.2. «Інструкція визначає порядок проведення робіт з технічної інвентаризації та паспортизації парків (гідропарків, лугопарків, лісопарків, парків культури та відпочинку, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, спортивних, дитячих, історичних, національних, меморіальних та інших), рекреаційних зон, садів, скверів та майданчиків, пам'яток культурної та історичної спадщини, майданів, площ, бульварів, проспектів, вулиць, доріг, провулків, узвозів, проїздів, пішохідних та велосипедних доріжок, пляжів, кладовищ, інших територій загального користування; прибудинкових територій; територій будівель та споруд інженерного захисту територій; територій підприємств, установ, організацій та закріплених за ними територій на умовах договору, а також інших об’єктів благоустрою в межах населеного пункту (крім земельних ділянок, на яких розташовано вказані об’єкти)» [12].

Інструкція містить порядок проведення технічної інвентаризації. Інформацію про паспортизацію об’єктів благоустрою, вимоги до інвентаризаційного плану.

13. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»

Інструкція містить відомості про об’єкти, що підлягають технічній інвентаризації, порядок проведення обмірювальних робіт,складання ескізів і планів поверхів будинків,складання абрису та схематичного плану земельної ділянки, підрахунок площ об'єктів, підрахунок об'ємів об'єктів, нумерацію квартир (кімнат, жилих блоків, секцій у гуртожитках) та інших приміщень, визначення вартості об'єктів, поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи порядок унесення поточних змін до інвентаризаційних документів, контроль за якістю виконання робіт.

Згідно пункту 1.2. «Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:

- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);

- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;

- установлення вартості об'єктів» [13].