11.2.Система прогнозування фінансової діяльності

Система прогнозування фінансової діяльності є найбільш скиданою серед систем фінансового планування. Фінансове прогнозування спрямовано перш за все на виробітку фінансової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія – це система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства та найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Формування фінансової стратегії здійснюється за такими етапами:

(1). Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.

Головною умовою виступає тривалість періоду загальної економічної стратегії підприємства, якій фінансова стратегія підпорядкована. В середньому, тривалість періоду формування фінансової стратегії становить 3 роки.

(2). Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища і кон’юнктури фінансового ринку.

При цьому визначаються економіко-правові умови фінансової діяльності та їх можливі зміни у майбутньому періоді.

(3). Формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.

Головною ціллю при цьому є підвищення рівня добробуту власників підприємства і максимізація його ринкової вартості.

Разом з тим, ця головна ціль конкретизується залежно від задач, встановлених на наступний період.

(4). Конкретизація цільових показників фінансової стратегії по періодах їх реалізації.

Забезпечується зовнішня і внутрішня синхронізація цільових показників, тобто їх узгодженість з показниками загальної стратегії розвитку підприємства, а також між собою.

(5). Розробка фінансової політики по напрямах фінансової діяльності, що вивчаються.

Фінансова політика являє форму реалізації фінансової стратегії підприємства у розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення.

(6). Розробка систем організаційно-економічних заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії.

Передбачається формування на підприємстві “центрів відповідальності”, зокрема центрів доходів і витрат. Центр доходів – це підрозділ підприємства, який приносить йому максимальний прибуток. Центр витрат – це підрозділ, який є низькорентабельним, але відіграє важливу роль у виробничому процесі. Наприклад, у западній економіці багато фірм дотримуються правила “двадцять на вісімдесят”, тобто 20% витрат капіталу повинні давати 80% прибутку, отже, останні 80% вкладень капіталу приносять тільки 20% прибутку.

(7). Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії.

При цьому визначаються:

- узгодженість фінансової стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства;

- узгодженість фінансової стратегії із можливими змінами кон’юнктури фінансового ринку;

- внутрішня збалансованість фінансової стратегії;

- її реалізуємість;

- рівень ризиків, пов’язаних з реалізацією фінансової стратегії;

- результативність фінансової стратегії.

Прогнозування складається з вивчення можливого фінансового стану підприємства на довгострокову перспективу. На відміну від планування метою прогнозування є не розробка прогнозів на практиці, оскільки вони є лише припущенням можливих змін. Прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких дозволяє визначити один з варіантів розвитку фінансової діяльності підприємства.

Фінансове прогнозування являє основу для фінансового планування і бюджетування.

Відправною точкою фінансового прогнозування є прогноз продажу і відповідних витрат: кінцевою точкою і ціллю розрахунок потреб у зовнішньому фінансуванні.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних фінансових документів:

• прогноз звіту про прибутки і збитки;

• прогноз руху грошових коштів (потоків);

• прогноз бухгалтерського балансу.

Ці документи утворюють основу фінансового плану.

Прогноз об’ємів реалізації (продажу) складається в натуральних одиницях при декількох варіантів ціни або ціна продукції може бути вже визначеною на короткий термін. Як правило, складається на три роки. Дані для першого року приводяться по місяцях і відрізняються великою точністю і надійністю, оскільки відомі майбутні покупці, з якими заключні договори постачання.

Дані для другого року приводяться поквартально, а для третього – однією річною сумою. Під розраховані суми реалізації плануються витрати на сировину і матеріали, устаткування, заробітну плату, оплату податків. Розмір витрат повинен бути таким, щоб вийти на передбачений розмір прибутку.

Прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків) складається з метою досягнути синхронізації у надходженні і витратах коштів, тобто досягнути необхідного рівня ліквідності активів.

Прогноз бухгалтерського балансу доцільно складати на початкову і кінцеву дату плануємого періоду. Цей документ має структуру звичайного балансу підприємства і характеризує насамперед розмір і склад активів підприємства та витрат. Джерела їх формування і фінансування визначаються після цього. Якщо різниця між запланованими активами та наявними джерелами їх формування має від’ємне значення, потрібно додаткове зовнішнє фінансування.

Потрібну суму додаткового зовнішнього фінансування можна обчислити за формулою [4, c.408]:

Потреба у додатковому темп темп

зовнішньому = А_{Ф *} приросту – П_{Ф *} приросту -

фінансуванні виручки виручки

нерозподілений прибуток

- _* Виручка прогн. _* (1 - ),

норма розподілу чистого прибутку на дивіденди

де А_Ф – активи звітного балансу;

П_Ф – пасиви звітного балансу.

Формула свідчить, що потреба у зовнішньому фінансуванні тим більше, ніж більше поточні активи, темп приросту виручки і норма розподілу чистого прибутку на дивіденди, і тим менше, чим більше поточні пасиви і чиста рентабельність реалізованої продукції.

Після складання прогнозів визначають стратегію фінансування підприємства, сутність якої полягає у:

• формуванні структури і витрат капіталу;

• визначенні джерел довгострокового фінансування;

• виборі способів нарощування капіталу на перспективу.

Розробка фінансової стратегії і фінансової політики щодо найважливіших напрямів фінансової діяльності дає змогу приймати ефективні управлінські рішення, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства.