1.3 Стратегічний і оперативно-тактичний фінансовий менеджмент

Управління фінансами здійснюється у часі. Тимчасова ознака впливає на цілі і напрями управління. За тимчасовою ознакою фінансовий менеджмент ділиться на стратегічний менеджмент і оперативно-тактичний менеджмент.

Стратегічний фінансовий менеджмент являє собою управління інвестиціями. Він пов’язаний з реалізацією вибраної стратегічної мети.

Стратегічний фінансовий менеджмент передбачає передусім:

• фінансову оцінку проектів вкладання капіталу;

• відбір критеріїв прийняття інвестиційних рішень;

• відбір найбільш оптимального варіанту вкладання капіталу;

• визначення джерел фінансування.

Оцінка інвестицій проводиться за допомогою різних критеріїв, які можуть бути найрізноманітнішими.

Наприклад, капітал вигідно вкладати, якщо:

• прибуток від вкладання капіталу в проект перевищує прибуток від депозиту;

• рентабельність інвестицій перевищує рівень інфляції;

• рентабельність даного проекту з урахуванням чинника часу вище, ніж рентабельність інших проектів.

Всі інвестиції протікають у часі, тому в стратегічному менеджменті важливо враховувати влив чинника часу: по-перше, цінність грошей згодом знижується; по-друге, чим триваліший інвестиційний період, тим більша міра фінансового ризику. Тому в стратегічному менеджменті широко використовуються такі прийоми, як капіталізація прибутку (тобто перетворення прибутку в капітал), дисконтування капіталу, компаундинг, прийоми зниження міри фінансового ризику.

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент являє собою оперативне управління грошовою готівкою. Грошова готівка виражається показником „каш флоу” і буде розглянута пізніше.

Управління грошовою готівкою направлене, по-перше, на забезпечення такої суми готівки, якій буде досить для виконання фінансових зобов’язань; по-друге, на досягнення високої прибутковості від використання тимчасово вільної готівки як капітал.

Існують три мети управління грошовою готівкою:

1. збільшення швидкості надходження готівки;

2. зниження швидкості грошових виплат;

3. забезпечення максимальної віддачі від вкладання готівки.

Для кожної мети існують свої методи управління. Так, для першої мети це методи, які дозволяють якнайшвидше зібрати грошові кошти, наприклад, за рахунок реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), застосовуючи ефективні форми розрахунків; за рахунок отримання грошей від дебіторів і т. ін.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає: по-перше, управління обігом коштів в розрахунках з метою їх прискорення; по-друге, контроль за недопущенням невиправданої дебіторської заборгованості (або заборгованості матеріально відповідальних осіб при недостачах, розкраданні, за псування цінностей і інше);по-третє, зниження суми дебіторської заборгованості.

У процесі управління велике значення має відбір потенційних покупців і вибір умов і форм розрахунків за товари (роботи, послуги) наприклад, отримання авансу, передоплати, ефективні види акредитива і інше.

Відбір покупців можна здійснювати по таких критеріях, як:

• дотримання ними в минулому платіжної дисципліни;

• стан їх фінансової стійкості;

• рівень і динаміка, їх платоспроможність;

Управління дебіторською заборгованістю включає контроль за її тривалістю. Для цього доцільно проводити угрупування дебіторської заборгованості по термінах її виникнення: до 1 місяця, до 3 місяців, до 6 місяців і т.ін.

Для виконання другої мети необхідні методи, які дозволяють відстрочити платежі, щоб зберегти грошові кошти в обігу як можна довше, наприклад інвестиційний податковий кредит.

Для виконання третьої мети потрібно використати метод управління касовою готівкою, який дозволяє зменшити її до мінімуму відповідно збільшити об’єм грошових коштів для вкладення в активи, що приносять прибутки.