7.2. Визначення вартості власного і позикового капіталу підприємства

Вартість капіталу представляє собою ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел, виражену процентною ставкою.

Значна частина позикових коштів отримана підприємством на визначений строк і за користування нею необхідно сплачувати плату у вигляді процента.

Щодо власного капіталу, з одного боку, власні кошти можуть без обмежень використовуватись підприємством у господарській діяльності, а з другого – це кошти, інвестовані засновниками та учасниками з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів. Коли підприємство успішно функціонує, отримує прибутки, дивіденди мають регулярний характер і в процентному відношенні можуть перевищувати плату за користування позиковими коштами.

Таким чином, за користування як залученими, так і власними фінансовими ресурсами підприємство має сплачувати власникам та кредиторам певну плату. З економічного погляду вартість капіталу відображає суму, яку необхідно сплатити за залучення одиниці капіталу з даного джерела.

З одного боку, вартість капіталу визначає рівень витрат підприємства щодо залучення власного або позикового капіталу, а з другого – визначає рівень доходу кредиторів, які надали позики підприємству, чи акціонерів, які вклали кошти в акції цього підприємства.

Для визначення вартості кожного джерела залучення капіталу здійснюють необхідні розрахунки. Наприклад, для визначення вартості власного капіталу, що формується за рахунок чистого прибутку, використовують формулу:

ЦК чп = ЧП в х 100 / ВК,

де ЦК чп – вартість власного капіталу, %;

ЧПв – сума чистого прибутку, що ре інвестується у виробництво;

ВК – середній розмір власного капіталу у звітному періоді.

Після визначення вартості кожного джерела залучення капіталу розраховують середньозважену вартість капіталу підприємства за формулою:

WACC = ЦКі х dі

Середньозважена вартість капіталу відображає середню вартість власних та позикових джерел фінансування підприємства.

7.3.Формування цільової фінансової структури капіталу.

Формування цільової фінансової структури капіталу пов’язане із вирішенням завдання оптимізації структури капіталу. Оптимізація структури капіталу є одним із найважливіших і найскладніших завдань фінансового менеджменту.

Оптимальна структура капіталу представляє таке співвідношення власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між рентабельністю власного капіталу та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

В процесі оптимізації структури капіталу здійснюється аналіз капіталу підприємства для виявлення основних тенденцій в його обсязі і складі та їх впливу на фінансову стійкість та фінансову рентабельність.

Практика свідчить, що не існує єдиного співвідношення власного і позикового капіталу не тільки для однотипних підприємств, але й для одного підприємства на різних стадіях його розвитку. Тому в процесі формування оптимальної структури капіталу оцінюються основні фактори, що на неї впливають, а саме:

• галузеві особливості операційної діяльності підприємства;

• стадія життєвого циклу підприємства;

• кон’юнктура товарного ринку;

• кон’юнктура фінансового ринку;

• рівень рентабельності операційної діяльності;

• коефіцієнт операційного левериджу;

• відношення кредиторів до підприємства;

• рівень оподаткування прибутку;

• фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства;

• рівень концентрації власного капіталу.

В процесі оптимізації фінансової структури капіталу використовують механізм фінансового левериджу.