5.2. Види прибутку

Ефективному управлінню прибутком сприяє його розподіл на види за різними класифікаційними ознаками.

1.За джерелами формування прибутку, що використовуються в його обліку, виділяють прибуток від реалізації продукції, прибуток від реалізації майна і прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов’язаним з галузевою специфікою їх діяльності. Аналогом цього терміну виступає „прибуток по основній діяльності”. У обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від реалізації майна являє собою прибуток від продажу зношених або невживаних видів основних фондів і нематеріальних активів, а також зайво закуплених раніше запасів сировини, матеріалів і деяких інших видів матеріальних цінностей, зменшений на суму витрат, понесених підприємством в процесі забезпечення їх реалізації.

Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном „доходи від позареалізаційних операцій”, однак за своєю сутністю відноситься до категорії прибутку, оскільки відбивається в звітності у вигляді сальдо між отриманими прибутками і понесеними витратами по цих операціях. До складу прибутків, що формують цей прибуток, відносяться прибутки від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними і зарубіжними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв в спільних підприємствах); прибутки від облігацій, що належать підприємству, акцій і інших цінних паперів випущених сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); прибутки по депозитних внесках підприємства в банках, отримані штрафи, пені і неустойки і деякі інші.

2. За джерелами формування прибутку в розрізі основних видів діяльності підприємства виділяють прибуток від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності. На перший погляд здається що ця ознака класифікації ідентична раніше розглянутому, але це не так. Тільки перші позиції систематизації прибутку по цих ознаках співпадають, оскільки операційний прибуток є результатом операційної (виробничо-збутової або основної для даного підприємства) діяльності. Що стосується інвестиційної діяльності, то її результати відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді прибутків від участі в спільних підприємствах, від володіння цінними паперами і від депозитних внесків), а частково в прибутку від реалізації майна (така реалізація активів носить характер дезінвестицій і є предметом інвестиційної діяльності підприємства).

Особливого розгляду вимагає поняття прибутку від фінансової діяльності, основні грошові потоки по якій пов'язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісія облігацій або інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і відсотків і погашення зобов'язань по основному боргу). здавалося б, що такий зміст грошових потоків не може сформувати прямо прибуток підприємства, оскільки зрештою повертати завжди доводиться більше грошових коштів, ніж отримано. Разом з тим, в процесі фінансової діяльності як власний, так і позиковий капітал, залучений із зовнішніх джерел, може бути отриманий на більш або менш вигідних для підприємства умовах, що відповідно відіб'ється на результатах операційного або інвестиційного прибутку. Тому під прибутком від фінансової діяльності розуміється непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах, більш вигідних, ніж середньо ринкові. Крім того, в процесі фінансової діяльності може бути отриманий і прямий прибуток на вкладений власний капітал шляхом використання ефекту фінансового левериджа, забезпечення отримання депозитного відсотка по середньому залишку грошових коштів на розрахунковому або валютному рахунках і т. п.

3. За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий (балансовий) і чистий прибуток підприємства. Під цими термінами розуміють звичайно різну міру „очищення” отриманих підприємством чистих прибутків від понесених ним в процесі господарської діяльності витрат.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого прибутку від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму податкових платежів за рахунок нього) за вирахуванням суми змінних витрат.

Маржинальний операційний прибуток

Чиста виручка від реалізації продукції (робот, послуг) (чистий операційний дохід)

Змінні витрати на виробництво і реалізацію продукції

Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно являє собою різницю між всією сумою чистого доходу підприємства і всією сумою його поточних витрат).

Валовий прибуток від реалізації продукції (ВП)

Маржовий операційний прибуток

Постійні витрати на виробництво і реалізацію продукції

Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за рахунок нього.

Чистий операційний прибуток (ЧП)

Валовий прибуток

Податок на прибуток та інші обов'язкові платежі за рахунок прибутку

При цьому використовують класифікацію затрат підприємства залежно від обсягу реалізації продукції на постійні та змінні затрати.

• До складу постійних належать затрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умов відсутності основної діяльності. Постійні витрати, у свою чергу, поділяються на абсолютно постійні (здійснення орендних платежів) та умовно-постійні (знос малоцінних та швидкозношуваних предметів).

• Обсяг здійснення змінних витрат перебуває у прямій залежності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. За характером такої залежності змінні витрати можуть мати пропорційний, дигресивний або прогресивний характер росту.

4. За характером оподаткування прибутку виділяють оподатковану частину і ту, що не оподатковується. Склад прибутку, що не підлягає оподаткуванню, регулюється відповідним законодавством.

5. За характером інфляційного «очищення» прибутку виділяють номінальний і реальний його види. Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої суми, скоригованої на темп інфляції у відповідному періоді.

6. За періодом формування виділяють прибуток попереднього періоду, прибуток звітного періоду і прибуток планового періоду.

7. За регулярністю формування виділяють прибуток, який формується підприємством регулярно, і так званий „надзвичайний” прибуток. Термін „надзвичайний” прибуток, що широко використовується в країнах з розвиненою ринковою економікою, характеризує незвичайне для даного підприємства джерело його формування або дуже рідкий характер його формування. Прикладом надзвичайного прибутку може служити прибуток, отриманий від продажу однієї з філій підприємства.

8. За характером використання в складі прибутку, що залишається після сплати податків і інших обов'язкових платежів (чистого при­бутку), виділяють частину, що капіталізується і споживану частину. Капіталізований прибуток характеризує ту суму прибутку, спрямо­вану на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток — ту його частину, яка витрачена на виплати власникам (акціонерам), персоналу або на соціальні програми підприємства.

9. За значенням підсумкового результату господарювання розрізнюють позитивний прибуток (або власне прибуток) і негативний прибуток (збиток).