Мультикультуральне консультування

Оскільки ми живемо в полікультурному суспільстві, незалежно від нашого походження та поглядів нам зустрічаються люди з іншими, часто значно відмінними етнокультуральними, ідентифікаційними та іншими характеристиками.

Сучасна модель U. Bronfenbrenner виділяє такі типи соціальних систем, у яких функціонує особистість:

1. Мікросистема, під якою розуміємо конкретний життєвийпростір людини з цілком визначеними просторовими, часовимиі інтерперсональними характеристиками, наприклад, дім, школа, робоче місце. У рамках мікросистеми людина перебуває в певнийпроміжок часу в певному місці і в певній ролі.

2. Мезосистема охоплює всі найважливіші мікросистеми, цетипові соціальні системи й інститути, в які конкретна людина за­лучена в конкретний період часу.

3. Екзосистема репрезентує собою формальні і неформальніструктури, в які людина залучена не безпосередньо, але які вияв­ляють вплив на її життя, наприклад, система професійного праце­влаштування, система проживання з сусідами, система засобівмасової інформації, організація управління, комунікації, рух транс­портом.

4. Макросистема перекриває всі вищенаведені системні рівні івключає закони, правила, приписи економічної, політичної, соці­альної і педагогічної системи певної культури. Вона також включаєнеформальні закони і правила, що регулюють повсякчасне життя.З цієї моделі видно, що вона включає як матеріальні (просторові іречові), так і соціокультуральні (ролі, відносини, правила) умови,у яких людина функціонує. Індивід, таким чином, не лише тіснопов'язаний з характерним для нього оточенням, але й стає "сис­темно залежним" від нього.

Важливий внесок у розуміння культуральних впливів на емоцій­ну сферу людини зробила Карен Хорні (1885-1952). Вона писала: "Коли ми концентруємо увагу на існуючих нині проблемах у невротика, ми усвідомлюємо при цьому, що неврози породжуються не тільки окремими пере­живаннями людини, але також тими специфічними культуральними умовами, в яких ми живемо. У реальності культуральні умови не тільки надають ваги і забарвлення індивідуальним переживан­ням, але й у кінцевому результаті визначають їх особливу форму".

З усіх класиків психіатрії Карл Ясперс, мабуть, найчіткі­ше висловив свої міркування стосовно цієї проблеми. Він пише, що "психопатологія (на відміну від соматичної медицини) постійно повинна мати у фокусі той факт, що людина є істотою культурною. Хоча соматична і психічна конституція успадковується, реальне психічне життя людини немислиме поза традицією, яка передаєть­ся їй через те суспільство, в якому вона живе". І далі: "Цивілізація створює фізичні умови, які подібно до природних умов впливають на життя тіла і тим самим можуть спричинити виникнення аномаль­них станів душі". При цьому К. Ясперс наголошує, що "культур­не середовище, переважаючий світогляд і цінності важливі, оскіль­ки вони впливають на розвиток одних різновидів психічних анома­лій і запобігати розвитку інших".