Методичні особливості проведення семінару
Визначальне значення для ходу семінару має привальна методика його проведення. Безсумнівно, що методика різних семінарів (навіть з однієї дисципліни) має свої особливості, які викладач старанно продумує під час упорядкування робочого плану.
Але викладачі у проведенні семінарських занять із розгортанням дискусії потребують методичної допомоги з таких питань:
Як домогтися оптимального співвідношення між шириною охоплення обговорюваних на занятті проблем та глибиною їх аналізу та засвоєння;
Як досягти не формального словесного звіту про прочитане?
Як розворушити «мовчальників» і, навпаки, як обмежувати любителів поговорити без серйозних роздумів?
Що робити при явно неправильних міркуваннях чи помилковому тлумаченні прочитаного?
Для успішного проведення семінару з творчою дискусією потрібна цілеспрямована попередня підготовка. І викладач, і студент повинні налаштуватися на серйозний та глибоко критичний аналіз прочитаної наукової літератури та змісту прослуханої на тему лекції. Викладач дає студентам конкретні завдання на самостійну роботу у формі проблемно сформульованих питань, які вимагатимуть від них не лише пошуку літератури, а й вироблення своєї власної думки.
Мета семінарського заняття, проведеного у вигляді дискусії, може бути такою, щоб їх досягнення знаменувало собою формування важливих особистих рис – переконань, поглядів, вміння аргументовано виступати.
Мета заняття мусить бути викладачем собі сформульована чітко, щоб під неї можна би було організувати всю решту підготовки: добір питань до обговорення, рекомендацію літератури для самостійної роботи, призначення доповідача, формулювання теми реферату тощо.
Якщо до семінару студенти не готували доповідей, то викладач зазвичай пропонує виступити бажаючим. На випадку відсутності таких, потрібно викликати в обов’язковому порядку. Якщо ж виступити захотіло кілька студентів, рекомендується надати слово слабшому з них. Коли першим виступає сильний, добре підготовлений студент, його вичерпна відповідь може виключити будь-яку активність по обговорюваному питанні. Виступ ж слабкого чи середнього студента завжди залишає місце для доповнень і уточнень, але це необхідна умова активності інших студентів.
У результаті першого виступу потрібно:
А) уважно стежити за промовою студента, запам’ятовуючи чи записуючи її переваги і недоліки;
Б) не виправляти допущені студентом під час відповідей вади й помилки;
В) не допускати, щоб перший виступ був досить довгим, інакше може розсіяти увагу інших.
У результаті семінару треба пильнувати, щоб уникнути повторень у відповідях.
Додаткові питання повинні бути чіткими та ясними, а й викликати в студентів прагнення висловитися. Для цього дуже корисно розгорнути дискусію. Можна звернутися до аудиторії та запитати, чи всі згодні із будь-яким неправильним становищем, чи немає іншої думки з цього приводу. Елементи дискусії значно оживляють семінар.
Підбиваючи підсумки заняттю і оцінюючи виступи студентів, слід виправити допущені ними помилки, вказати недоліки. Особливий такт потрібен по відношенню до слабких студентів чи тих, які воліють відмовчуватися.
Після закінчення семінару викладач нерідко виставляє оцінки як за основні виступи, але й за доповнення до них. Не рекомендується відзначати посередині і навіть погані знання студентів, які виявили ініціативу на занятті. Доцільніше поставити хороші й чудові оцінки тільки тим, які у процесі відповіді на додаткові питання показав глибокі знання навчального матеріалу.