Методичні особливості організації семінарського заняття
Під час розробки методики організації семінарських занять важливе місце займає питання взаємозв’язку між семінаром та лекцією, семінаром та самостійною роботою студентів, про характер і засоби такого взаємозв’язку.
Зазвичай семінару передує лекція з тієї ж теми. Можна запропонувати і іншу послідовність: вивчення теми розпочати з 15 – 20 хвилинної лекції, розкриваючи проблематику теми і методику роботи з нею; потім, після самостійної роботи студентів, проводити семінар, завершуючи роботу над темою лекції.
Для ефективності семінару велике значення має ще один бік його взаємозв’язку з лекцією. Лектор дає план лекції, рекомендовану літературу. Методично можна підкреслити зв’язок між лекцією та семінарським заняттям: назвати декілька питань, які мають великий теоретичний інтерес та практичне значення, які з недоліком часу неможливо висвітлити і про які є можливість детально поговорити на майбутньому семінарі.
На семінарі кожен студент має можливість критично оцінити знання, порівняти зі знаннями й вміннями їх викладати інших студентів, дійти висновків про потребу більш поглибленої і відповідальної праці над обговорюваними проблемами.
У результаті семінару кожен студент спирається на свої конспекти, зроблені на лекції, власні виписки із підручників, першоджерел, статей та ін.. Семінар стимулює прагнення до вдосконалення конспекту, бажання його зробити його інформативним, якісним.
З метою ефективності семінарських занять необхідна докладна підготовка їх проведення як з боку кафедри і викладачів, так і з боку студентів. Кафедра на початку семестру (навчального року) має забезпечити учнів методичними матеріалами для своєчасної підготовки їх до активних форм знань.
План підготовки семінарського заняття:
Вивчення вимог навчальної програми до цієї теми семінару;
Визначення цілей і завдань семінару, добір систематизованого матеріалу до семінару;
Розробка плану;
Вироблення різних варіантів розв’язання основних проблем;
Підбір рекомендованої літератури;
Розробка рекомендації студентам з організації самостійної роботи у ході підготовки до семінару;
Написання розгорнутого конспекту семінару, розподіл пунктів плану по часі;
Моделювання вступної і заключної частини семінару.
Плани семінарських занять, їх тематика, рекомендована література, мету й завдання її вивчення повідомляються викладачем на вступних заняттях чи в методичних вказівках з дисципліни.
Одним з завдань семінарів є засвоєння студентами основних понять. У засвоєнні дуже ефективне проведення письмових і усних понятійних диктантів. Слід використовувати різні їх види:
Експрес-опитування – пропозиція розкрити названі поняття;
Запитання-інверсія – пропозиція поставити запитання. Такий прийом сприяє непросто «пізнанню» терміна, а й вводить їх у активний словник студента.
Диктант-персоналія закріплює знання імен вчених у зв’язку з їх навчанням.
Диктант-порівняння дає змогу проводити порівняння з порівняльного аналізу навчального матеріалу.
План проведення семінарського заняття:
Вступна частина.
а) позначення теми і плану семінару;
б) попереднє визначення рівня готовності до занять;
в) формування основних проблем семінару;
г) створення емоційного та інтелектуального налаштування на семінарському занятті.
2. Більшість.
а) організація діалогу між викладачам і студентам, між студентами у процесі дозволу проблем семінару;
б) конструктивний аналіз всіх відповідей та виступів студентів;
в) аргументоване формування проміжних висновків.
3. Заключна частина.
а) підбиття підсумків;
б) позначення напрямів вивчення проблеми;
в) рекомендації з організації самостійної роботи студентів.
У організації семінару реалізується принцип спільної прикладної діяльності, співтворчості. Відповідно до досліджень спільної навчальної діяльності процес мислення та засвоєння знань ефективніший у разі, якщо вирішення завдання здійснюється не індивідуально, а передбачає колективні зусилля. Тому семінарське заняття ефективне тоді, коли проводиться як заздалегідь підготовлене спільне обговорення висунутих питань кожним учасником семінару.
Готуючись до семінару, студент повинен:
Ознайомитися з рекомендованою літературою;
Розглянути різні погляди у справі;
Виділити проблемні області;
Сформулювати власну думку;
Передбачати суперечності і сформулювати дискусійне питання.
Під час підготовки, студент повинен правильно оцінити питання, що він взяв для виступу на семінарі. Але щоб правильно і однозначно відповісти на поставлене запитання необхідно правильно вміти користуватися навчальною та додатковою літературою.
Пошук необхідної літератури – тривала праця. Робота в довідково-бібліографічному відділі бібліотеки необхідно спланувати свій час, виділити певні години. Каталоги – списки книжок у вигляді брошур або у формі карток, наявних у фондах бібліотек. Існує чотири види каталогів. До алфавітного каталогу звертаються, якщо знають назву необхідного джерела і прізвище його автора. У матеріальному каталозі назви книг розміщені не за алфавітом, а по рубриках, кожна з яких присвячена якомусь певному предмету (певній темі). У цьому каталозі самі рубрики йдуть одна за другою в алфавітному порядку. У системному каталозі назви книг згруповані за рубриками і підрубриками. Проте самі рубрики розташовані за алфавітом по системі дисциплін. Каталог нових надходжень дає чітке про видання книг, які поступили за останні півроку.
Більш сучасний спосіб провести бібліографічний пошук – це вивчити електронну базу даних по своєму питанні, що сьогодні можливе в кожній бібліотеці.
Доповідь – вид самостійної роботи, яку використовують у навчальних та позакласних заняттях, сприяє формуванню навичок дослідницької роботи, розширює пізнавальні інтереси, привчає критично мислити. Під час написання доповіді по заданій темі складають план, підбирають основні джерела. У процесі роботи з джерелами систематизують отримані відомості, роблять свої висновки і узагальнення.
Побудова доповіді традиційно включає такі частини: вступ, основну частину і висновок. У вступі вказується тема доповіді, встановлюється логічний зв’язок з іншими темами чи місце аналізованої проблеми серед інших проблем, дається короткий огляд джерел тощо. Наприкінці зазвичай підбиваються підсумки, формулюються висновки й т.п.
Реферат – це стисле викладання змісту первинного документа (книжки, статті, неопублікованих матеріалів) чи результатів науково-дослідницьких робіт. Робота над рефератом – дуже поширена форма навчальної діяльності. У ньому має міститися таке: рівень вивченості теми, бачення проблемних областей, вміння аналізувати і здатність уявляти різні погляди на цю проблему, формулювання висновків та пропозицій стосовно можливого розв’язання проблеми, навички роботи з літературними джерелами. Реферат свідчить про інформаційну культуру, інтелектуальний рівень, креативність студента, характеризує його самостійні навички і вміння.
Однією з умов, які забезпечують успіх семінарських занять, є сукупність певних конкретних вимог до виступів, доповідей, рефератів студентів.
Перелік вимог до будь-якого виступу студента такий:
Зв’язок виступу з попередньою темою чи питанням;
Розкриття сутності проблеми;
Методологічне значення для наукової, професійної та практичної діяльності.
Обов’язковою вимогою до оратора, особливо на початку семінарського курсу, є зачитування плану виступу, доповіді чи реферату. На перших семінарських заняттях багато студентів ще неспроможні чітко планувати виступи.
Найважливіші вимоги до виступів студентів – самостійність у доборі фактичного матеріалу і аналітичному ставленні до нього, вміння розглядати приклади і фактів.