Екзаменаційний білет № 20

1. Воля является важнейшим качеством личности человека. Трудно найти родителя или учителя, который бы не стремился воспитать эти качества у своих детей. Все хотят видеть своих воспитанников волевыми, настойчивыми, целеустремленными. Именно эти качества делают человека свободным и сознательным субъектом собственной жизнедеятельности. Именно они позволяют ставить цели и добиваться намеченного. Можно полагать, что становление воли является одной из главных линий развития личности ребенка.

В этом солидарны практически все классики отечественной психологии. Так, согласно Л.С. Выготскому, развитие личности есть становление способности владеть собой и своими психическими процессами. Д.Б. Эльконин неоднократно указывал на то, что формирование личностного поведения – это возникновение произвольных действий и поступков. А.Н. Леонтьев полагал, что формирование воли и произвольности имеет кардинальное, решающее значение для развития личности ребенка. Л.И. Божович также подчеркивала, что проблема воли и произвольности является центральной для формирования личности.

Однако, несмотря на несомненную значимость данной темы для практики воспитания детей, понятие воли до сегодняшнего дня остается неопределенным. С одной стороны это развитие познавательных процессов, с другой - формирование потребностно-мотивационной сферы ребенка. В результате, задача, поставленная еще Л.С. Выготским, - определить своеобразные стадии или ступени, через которые проходит становление свободы воли ребенка, - остается до сих пор нерешенной.

2. Готовить ребенка к школе нужно с раннего детства. Для развития в нем креативной и энергичной личности следует тренировать в игровой форме малыша уже с младенчества. Конечно, желательно, чтобы перед походом в первый класс Ваше чадо уже умело читать и считать, но учить этому его должны специалисты. А родители должны лишь подготовить его к обучению физически и морально.

Чудесно, если с первых месяцев Вы ходите в бассейн и делаете массаж. Упор стоит сделать также на моторику и развитие внимания и памяти: собирайте конструкторы, играйте в мяч, лепите из пластилина или теста. Сначала ребенку нужно показывать образец, к примеру, как слепить ту или иную фигуру, а затем попросить сделать это по памяти, самостоятельно.

Посещая детские сады района, планируя отдать туда ребенка, узнайте, что предлагают для развития их творческих способностей.

Тренировать память малыша можно и нужно ежедневно, занимаясь обычными делами, играя. Развивать зрительную память можно раскладывая на столе различные предметы, а затем незаметно что-то убирая. Слуховую память развивают при помощи слов: произносят предложения, которые ребенок должен в точности повторить. Внимание тренируют, к примеру, меняя местами игрушки или вещи.

Уже с трех лет следует заботиться о понимании алфавита и цифр. На стенах детской можно развесить картинки с буквами и числами. Ребенок сможет запомнить ассоциации – так ему будет намного легче запоминать и буквы. Чуть позже, лет с пяти-шести, когда малыш уже хорошо выучит алфавит и может считать самостоятельно, можно развивать в нем логическое мышление при помощи соответствующих задачек. Те школы района, которые вас заинтересовали, предложат пособия и игры для развития логики будущих первоклашек.

Понадобятся задачи для тренировки логики и креативности. Следует играть с малышом в игры «На что похоже», «Съедобное-несъедобное», «Казаки-разбойники», - в общем, все те, где от него требуется проявление инициативы.

Вообще, задача родителя – не заставлять ребенка учить наизусть сложные английские тексты и таблицы умножения, а развивать в нем нестандартное мышление, гибкость и креативность. Нужно стараться побольше играть с ним в развивающие игры, придумывать необычные сказки, учить рассуждать логически. Что касается учебы, то мамы и папы должны позаботиться о посещении ребенком подготовительных дошкольных центров образования, детских садов, а затем, подобрав подходящую школу, уже лет с пяти-шести отводить его туда для ознакомления, чтобы к семи годам ребенок понимал, что такое школа.

3. У процесі навчання учні оволодівають певними знаннями, вміннями й навичками. Один і той же зміст учбового матеріалу може бути засвоєний різними способами за допомогою різних засобів навчання. Тому перед учителем завжди стоїть проблема вибору тих шляхів, які допоможуть більш успішно і продуктивно вчити учнів, а учням навчатися.

Пошук різних форм вивчення учбового матеріалу починається з усвідомлення мети та задачі уроку. Наприклад, перш ніж пояснити граматичне правило, треба точно знати, з якою метою воно вивчається; або для того, щоб за допомогою цього правила вивчити інше, або для того, щоб підвищити мовленнєву культуру учнів та інше.

Ефективність навчального процесу залежить від рівня розвитку педагогічної науки, теоретичного рівня методики викладання предмета, а також від уміння вчителя орієнтуватися в методах і прийомах навчання і вибирати з них найбільш ефективні для засвоєння тієї чи іншої теми.

Питання про методи навчання неодноразово і здавна порушувалося в роботах як психологів, так і педагогів (див.: роботи Б.О. Житника, М.І.Трофімова, И.Ф.Харламова).

В умовах реформування системи освіти в Україні пошук відповіді на дидактичне питання „як навчати", що вже стало для педагогів традиційним, постійно виводить на таку дидактичну категорію, як методи навчання. Метод (від гр. теГпосІоз) - шлях до чогось, спосіб пізнання.

Метод навчання - шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданням освіти.

Так, у процесі навчання метод виступає як упорядкований спосіб взаємопов'язаної навчальної діяльності вчителя та пізнавальної активності учнів, що організовується ним, у поєднанні з роботою самих учнів.

Все це дало можливість І.Ф.Харламову [4, 44] трактувати поняття „методи навчання" як способи навчальної роботи вчителя та організації навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо вирішення різноманітних дидактичних завдань, спрямованих на оволодіння навчальним матеріалом. За визначенням В.Д.Ягупова, „методи активізації навчально-пізнавальної діяльності - це сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, що (порівняно з традиційними методами навчання) передусім спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв'язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування " [5, 80].

Широкого розповсюдження у дидактиці здобув термін „прийоми навчання". Прийом - це елемент методу, його складова частина, разова дія, окремий крок у реалізації метода або його модифікації у тому випадку, коли метод невеликий за обсягом або не складний за структурою.

Постійні дискусії викликає питання про класифікацію методів навчання.

Класифікація методів навчання - це упорядкована за певною ознакою система, яка в силу надзвичайної рухливості такої динамічної системи, як сучасна освіта, сама повинна віддзеркалювати цю рухливість, враховуючи зміни, що відбуваються у практиці використання методів [2, 87].

Існує багато класифікацій методів навчання, але найбільше розповсюджена в дидактиці останніх десятиліть отримала класифікація, запропонована Ю.К.Бабанським. Усю різноманітність методів навчання він розподілив на три останні групи:

а)методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

б)методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в)методи контролю та самоконтролю за ефективністю навчально-

пізнавальної діяльності.

На думку багатьох дидактів, тільки ту класифікацію можна визначити близькою до оптимального варіанта, яка узгоджується з практикою навчання і служить основою для її раціоналізації.

Загальна функція усіх методів навчання, до якої б групи чи категорії вони не належали, - стимулювання інтересу і потреби навчатися, спонукати школярів до учіння.

Провідне місце у системі методів навчання посідають словесні методи. Серед вербальних методів організації навчально-пізнавальної діяльності існують так звані традиційні методи навчання: пояснення, розповідь, бесіда, робота з книгою.

Вважаємо, що А.Дістервег свого часу слушно зазначав, що „будь-який метод поганий, якщо привчає учня до простого сприймання або пасивності, і добрий в тій мірі, в якій пробуджує в ньому самодіяльність" [3, 78].

Отже, метод навчання - взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичзк, їх виховання і загальний розвиток.

У вузькому значенні метод навчання є способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати три функції: навчаючу, виховну і розвиваючу. Він є складним педагогічним явищем, а складовою методу навчання є прийом навчання.

Прийом навчання - сукупність конкретних навчальних ситуації, що сприяють досягненню допоміжної мети конкретного методу [1, 276].

На сьогодні методи навчання прийнято класифікувати на загальні (можуть використовуватися в процесі навчальних предметів) і спеціальні (застосовуються для викладання окремих предметів).