Екзаменаційний білет № 17

1. Я-образ (Образ-Я, Я-коцепция) — это некая глобальная самооценка. Я-образ может быть адекватным и неадекватным, реальным и идеальным, структурированным и дезинтегрированным и т. д.

Практически любой из образов Я имеет сложное, неоднозначное по своему происхождению строение.

В. В. Столин отмечает, что анализ итоговых продуктов самосознания, которые выражаются в строении представлений о самом себе, «Я-образе», или «Я-концепции» осуществляется либо как поиск видов и классификаций образов «Я», либо как поиск «измерений» (то есть содержательных параметров) этого образа. Наиболее известным различением образов «Я» является различение «Я-реального» и «Я-идеального», которое так или иначе присутствует уже в работах У. Джемса, З. Фрейда, К. Левина, К. Роджерса и многих других, а также предложенное У. Джемсом различение «материального Я» и «социального Я». Ш.Самюэль выделяет четыре «измерения» «Я-концепции»: образ тела, «социальное Я», «когнитивное Я» и самооценку.

Более дробная классификация образов предложена М. Розенбергом:

«настоящее Я»,

«динамическое Я»,

«фактическое Я»,

«вероятное Я»,

«идеализированное Я».

2.Здібності - визначаються як індивідуально-психологічні особливості людини, що виражають її готовність до оволодіння визначеними видами діяльності і до їхнього успішного виконання, що є умовою їхнього успішного виконання. Під ними розуміється високий рівень інтеграції і генералізації психічних процесів, властивостей,- відношень, дій і їхніх систем, що відповідають вимогам діяльності.

Різняться загальні і спеціальні здібності. Загальні здібності необхідні для усіх видів діяльності. Вони підрозділяються на елементарні - здібності до психічного відбитку дійсності, елементарний рівень розвитку сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, волі і складні - здібності до навчання, спостережливість, загальний рівень інтелектуального розвитку й ін. Без відповідного рівня розвитку елементарних і складних здібностей людина не може включатися ні в один із видів людської діяльності.

Спеціальні здібності - це психологічні особливості індивіда, що забезпечують можливості успішного виконання визначеного виду діяльності - музичної, сценічної, літературної й ін. Розвиток спеціальних здібностей спирається на відповідні задатки, - наприклад, музичний слух і пам'ять.

Про спеціальні здібності можна говорити в двох планах: 1) як про здібності в якійсь області психічної діяльності; сюди відносяться перцептивні, мністичні, логічні здібності й ін.; 2) як про здібності до визначеного типу діяльності; сюди відносять лінгвістичні, художні, педагогічні та ін.

3. Мета виховання – це наперед визначені результати формування, розвитку і постійного самовдосконалення особистості, яких прагнуть досягти в процесі виховання.

К. Д. Ушинський наголошував на важливості визначення мети і завдань виховання: «Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти на ваше запитання про те, що він буде будувати, – храм, присвячений богу істини, любові й правди, чи просто дім.., готель.., кухню.., кузню.., музей... чи, нарешті, хлів для складання туди різного, нікому не потрібного мотлоху? Те саме ви повинні сказати про вихователя, який не зможе чітко визначити вам мету своєї виховної діяльності... Ось чому, ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді».

«Я під цілями виховання, – підкреслював А. С. Макаренко, – розумію програму людської особи, проблему людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і геть усю картину людської особи; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особи, до якої повинні прагнути».

Основною ознакою мети виховання є її об'єктивність, яка визначає спосіб і характер діяльності вихователя й вихованця. В історії відомі різні цілі виховання, що диктувалися об'єктивними причинами.

Слово ідеал грецького походження і означає «вид, образ, первообраз, уявлення, поняття».

«Ідеал – поняття моральної свідомості, в якому моральні вимоги, що висуваються до людей, – образи морально досконалої особистості, уявлення про людину, яка втілює в собі всі найбільш високі моральні якості (чесноти)... На відміну від моральних норм, які визначають поведінку людей у повсякденних життєвих ситуаціях, ідеал вказує на кінцеву мету морального виховання й самовиховання людини, дає їй вищий взірець, до якого вона має прагнути».

«Ідеал – уявлення про найвищу досконалість, яка як взірець, норма й найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини». Великий російський письменник Л. М. Толстой підкреслював: ідеал – це провідна зоря, без якої немає твердого напрямку, а немає напрямку – немає життя. Без яскравого світіння ціннісних орієнтирів життя стомлює і озлобляє людину, привчає її до монотонного обертання «всілякого сміття». Кожен народ, – вважав К. Д. Ушинський, – має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного народу відповідає його характерові, визначається його громадським життям, розвивається з його розвитком.

Навіщо потрібні ідеали? Люди створили їх, щоб зробити життя кращим, досконалішим, щасливішим. Вони відіграють надзвичайно велику роль у системі духовних орієнтацій кожної людини, її світогляді.

На формування ідеалу особистості впливають такі чинники:

• тип стосунків, цінностей і настанов, що культивуються в сім'ї;

• професії та коло інтересів батьків;

• загальнолюдські й національні цінності;

• соціальне середовище й конкретне місце проживання;

• освітній рівень;

• характер власної життєдіяльності;

• уподобання;

• література, кінофільми;

• рівень матеріального достатку;

• особистісні життєві настанови та ціннісні орієнтації.

В молодому віці ідеали тільки формуються, але вони мають для вихованців особливу значущість. Духовні орієнтації, ідеали молоді суттєво відрізняються від орієнтацій та ідеалів людей старшого віку.