30, 73.Оцінка ефективності функціонування системи внутрішнього контролю та її використання в процесі аудиту.

Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю оцінюють керівник підприємства, внутрішні та незалежні аудитори.

Згідно з МСА зовнішній аудитор теж повинен розуміти і вміти оцінити систему обміну і внутрішнього контролю. МСА № 610 “Розгляд роботи спеціалістів внутрішнього аудиту” визначає критерії оцінки і параметри довіри до діяльності служби внутрішнього аудиту, характер взаємодії внутрішніх і зовнішніх аудиторів.

Критерії оцінки діяльності служби внутрішнього аудиту:

• організаційний статус (підпорядкованість тільки вищому керівництву підприємства);

• функції (ступінь виконання керівництвом підприємства рекомендацій спеціалістів служби внутрішнього аудиту);

• компетентність (ступінь обгрунтованості політики прийняття на роботу співробітників служби внутрішнього контролю аудиту, подальшого безперервного професійного навчання);

• професіоналізм (ступінь дотримання порядку планування, документування результатів роботи та ін.).

За підсумками процедур первинної оцінки аудитор може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контролю і окремих засобів контролю як “середню” чи “високу”. В цьому випадку аудитор повинен планувати аудиторські процедури, виходячи з цієї оцінки, але не повинен довіряти цій системі абсолютно.

Таким чином, оцінка системи внутрішнього контролю є обов’язковою передумовою для розробки плану і програми аудиту. Правильна оцінка надійності і ефективності функціонування системи внутрішнього контролю дозволяє більш реально оцінити аудиторський ризик.

31. Види аудиторських тестів та їх роль в процесі аудиторської перевірки

Однією з найбільш поширених за кордоном категорій аудиторських процедур, що виконуються відповідно до оцінених ризиків на дослідній стадії аудиту, є процедури тестування.

Зміст тестування полягає у тому, що аудитор формулює перелік пи­тань для оцінки відпо­від­ного об’єкта дослідження і послідовно відповідає на них, ви­конуючи необхідні ауди­тор­ські процедури та отримуючи аудитор­ські докази. Аудитори переслідують декіль­ка цілей, використовуючи тес­то­вий підхід до перевірки:

• аудиторські тести дозволяють застосовувати кількісні критерії у процесі оцінки об’єк­тів аудиту;

• аудиторські тести дозволяють систематично документувати всі контрольні дії та їх результати;

• аудиторські тести допомагають перевіряти якість проведеного ау­ди­ту, регулю­ва­ти масштаб і глибину аудиторських процедур.

Наприклад, британський вчений Р. Додж у своїй монографії називає такі різ­но­види ау­ди­тор­ських тестів:

1. незалежні тести (перевірки господарських операцій і залишків на рахунках, а також інші процедури, наприклад, аналітична перевірка, завдяки яким аудитор отримує докази стосовно повноти, правильності і законності інформації, що міститься у бухгалтерських записах та фінансовій звітності);

2. тести на відповідність (перевірка відповідності процедур внутрішнього контро­лю встановленим нормам);

3. ротаційні тести (об’єкти аудиту вибираються почергово, з допомогою принципів ротації, тобто перестановки);

4. глибинні тести (можуть бути як незалежними тестами, так і тестами на відпо­відність; спрямовуються на певну господарську операцію, яка перевіряється на всіх стадіях облікового циклу);

5. тести слабких місць (перевіряються конкретні аспекти внутрішнього контролю, які викликають недовіру);

6. спрямовані тести (незалежні глибинні тести, призначені для послідовно­го конт­ролю за здійсненими господарськими операціями);

7. наскрізні тести (обмежена форма глибинних тестів, яка використовуєть­ся для підтвердження адекватності системи бухгалтерського об­лі­ку);

8. тести відсікання (призначені для перевірки правильності складання фінансової звітності незалежно від ступеня ефективності внут­ріш­ньо­го контролю);

9. тести на переоцінку (перевірка документів від головної книги через реєстри обліку до первинних документів);

10. тести на не­до­оцін­ку (перевірка від первинних документів до головної кни­ги).

Американський аудитор Дж.К. Робертсон доповнює цей перелік. Він перера­хо­вує ще й такі види тестів:

• тести перевірки внутрішнього контролю;

• комп’ютерні тести (перевірка засобів внутрішнього контролю в комп’ю­терному середовищі);

тести вибіркового контролю.