6. Прийняття на роботу і юридичне оформлення трудового договору

Документи при прийнятті на роботу. За загальним правилом, передбаченим статтею 24 КЗпП України, при укладенні трудо­вого договору громадянин зобов’язаний пред’явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку. У випад­ках, передбачених законодавством, мають бути представлені та­кож інші документи – документ про освіту (спеціальність, ква­ліфікацію), про стан здоров’я тощо. Особливості щодо переліку відомостей про особу, яка наймається на роботу, встановлені За­конами України «Про державну служб», «Про освіту», законо­давством про охорону здоров’я тощо.

Стаття 25 КЗпП містить перелік відомостей, які забороняєть­ся вимагати від особи при прийнятті на роботу: про партійну, національну приналежність, походження і документи, надання яких не передбачене законодавством. Досить поширеною є ви­мога про надання відомостей щодо прописки особи. Зауважимо, що Верховна Рада України ухвалила від 19 червня 1997 р., яким внесено доповнення в ст. 25 КЗпП. Нині забороняється при прийнятті на роботу вимагати від працівни­ка відомості про прописку (реєстрацію). Одночасно було внесе­но зміни й до Кодексу про адміністративні правопорушення – скасовано адміністративну відповідальність щодо посадових осіб за прийняття на роботу працівників без прописки.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (із змінами, внесеними нака­зом від 26 березня 1996 р. № 29, від 8 червня 2001 р. № 259/35) при влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені з військо­вої служби, пред’являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов’язані пред’явити довідку про звільнення.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (ст. 24 КЗпП України).

Письмова форма передбачає детальний виклад обов’язків як працівника, так і роботодавця щодо забезпечення трудового дого­вору. Сюди можуть включатися, крім умов, встановлених за уго­дою сторін, також умови, передбачені законодавством. Письмовий трудовий договір складається у двох примірниках і підписується сторонами. Він може бути завірений печаткою підприємства.

Письмову форму трудового договору не слід плутати з процеду­рою його оформлення. Ті обставини, що працівник пише заяву про прийняття на роботу, а власник видає наказ про прийняття на роботу, не означають письмової форми трудового договору. Це вже етапи оформлення укладеного трудового договору. Також потрібно відрізняти від письмової форми звичайного трудового договору контракт, який завжди укладається в письмовій формі. Контракт – особливий вид трудового договору й укладається за спеціальними правилами.

Правильне оформлення трудового договору потрібно визначити як внесення власником або уповноваженим ним органом у від­повідні документи, що мають правове значення для працівника, точних відомостей про нього і його роботу відповідно до чинно­го законодавства і досягнутої угоди, а також у встановлені терміни.

Виділяють такі етапи оформлення трудового договору:

1. подання працівником заяви про прийняття на роботу з пред­ставленням всіх необхідних документів;

2. візи певних посадових осіб і резолюція власника або поса­дової особи, що має право прийняття на роботу;

3. видання власником або уповноваженим ним органом нака­зу про зарахування працівника на роботу на основі досягнутої угоди;

4. пред’явлення наказу працівникові під розписку;

5) внесення в трудову книжку запису про прийняття на робо­ту, який містить всі необхідні елементи оформлення трудової книжки працівникам, що стають до роботи вперше, видача робіт­никам, а також службовцям, праця яких оплачується відрядно, розрахункових книжок;

6) ознайомлення власником або уповноваженим ним органом працівника з записом у трудовій книжці під розписку в особистій картці (типова відомча форма № ІІ-2, затверджена наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 р. № 277).

Незалежно від того, в усній чи письмовій формі укладено тру­довий договір, потрібне ще видання наказу (розпорядження) власника про прийняття на роботу.

Закон забороняє укладення трудового договору з громадяни­ном, якому за медичним висновком запропонована робота про­типоказана за станом здоров’я (ст. 24 КЗпП).

Законодавством передбачений перелік робіт, прийняття на які дозволяється тільки після обов’язкового медичного огляду пра­цівника. Передусім це стосується неповнолітніх (ст. 191 КЗпП). Працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних дошкільних і навчальних виховних установ, об’єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ та організацій, професійна діяльність яких пов’язана з об­слуговуванням населення і може спричинити розповсюдження інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а та­кож працівники, зайняті на важких роботах і на роботах із шкід­ливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є потре­ба у професійному доборі, повинні проходити обов’язкові попе­редні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди (ст. 26 Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічно­го благополуччя населення». Причому витра­ти на організацію медичного огляду несе власник або уповнова­жений ним орган.

Відповідно до ст. 31 Основ законодавства України про охорону здоров’я Кабінет Міністрів України затвердив перелік про­фесій і видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний (перед допуском до роботи) і періодичний профілактичний наркологічний огляд для певних категорій працівників. До них нале­жать працівники підприємств, установ, організацій, які під час виконання своїх функціональних обов’язків повинні використо­вувати насичені й ненасичені вуглеводні (нафта, бензин), спирт етиловий; працівники фармацевтичних підприємств, аптечних установ незалежно від відомчої підлеглості й форм власності; анестезіологи, медичні працівники; працівники, що виконують роботи, пов’язані з використанням вибухових речовин; праців­ники підприємств, які для виконання своїх професійних обо­в’язків повинні отримати і використати вогнепальну зброю, в тому числі працівники воєнізованої охорони, незалежно від ві­домчої підлеглості; водії транспортних засобів; працівники ци­вільної авіації, пілоти-аматори; працівники, що забезпечують рух поїздів; плаваючого складу водного транспорту; особи, що вступа­ють на службу до органів МВС, Державної податкової адміністра­ції, митних органів, СБУ, Збройних Сил, у тому числі ті, які призи­ваються на строкову військову службу (постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1238 «Про обов’яз­ковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення»).

Після укладення трудового договору перед допуском до робо­ти власник або уповноважений ним орган зобов’язаний роз’яс­нити працівникові його права й обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, про можливі наслідки їхнього впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним договором; визначити працівнику робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони (ст. 29 КЗпП).

Працівник зобов’язаний особисто виконувати доручену йому роботу і не має права передоручати її виконання іншій особі.