
- •1.Мета і завдання виховання в педагогіці
- •2.Сучасне звучання мети та завдань виховання відповідно до нормативних документів.
- •3.Зарубіжна педагогіка про мету виховання.
- •2. Зміст і результати виховання. Особистісно-діяльнісний підхід виховання.
- •3. Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації.
- •5.Результати процесу виховання
- •Тема: Компоненти виховання План
- •1.Основні компоненти процесу виховання.
- •2.Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання.
- •3. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання.
- •Тема: Принципи виховання.
- •1.Рушійні сили процесу виховання.
- •3. Принципи національного виховання.
2.Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання.
Педагог має розглядати процес виховання як послідовність етапів, знання яких допоможе йому спланувати виховну роботу, передбачити її зміст і методику проведення на кожному етапі.
Етапи процесу виховання:
1. Визначення сукупності рис і властивостей особистості (певного ідеалу), які слід сформувати у вихованця.
2. Вивчення індивідуальних особливостей вихованця (колективу), його позитивних рис, недоліків у характері й поведінці.
3. Залучення вихованців до різних видів діяльності, участь в яких сприяє формуванню досвіду поведінки відповідно до ідеалу;
4. Спонукання учнів до самостійної роботи з розвитком особистості. Заняття учня самоосвітою і самовихованням.
На всіх етапах процесу виховання здійснюють педагогічне керівництво, управління цим процесом.
Управління процесом виховання – діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихованців.
1. З’ясувати зміст виховної роботи з урахуванням вимог суспільства до рівня вихованості учнівського колективу і кожного учня окремо.
2. Дібрати методи, форми і прийоми, які зроблять виховний процес цілеспрямованим і систематичним.
3.Виявити виховні можливості сім'ї, громадських організацій.
4.Стосунки на демократичних і гуманістичних засадах.
5. Формувати лише гуманні взаємини між учнями.
6. Постійно вивчати результати виховної роботи, рівня вихованості учнів, виховних можливостей педагогічного колективу та батьків.
За концепцією національного виховання психолого-педагогічний аспект готовності педагога до виховної діяльності поєднує в собі:
- високий рівень національної самосвідомості, знання національної психології та характеру народу, його культурно-історичних традицій;
- втілення типових якостей рідного народу, його духовного, культурного і морального багатства, бездоганне володіння українською мовою;
- високий рівень професійної підготовки, широкий світогляд і наукову ерудицію, духовне багатство та емоційну культуру вчителя, прагнення до постійного самовдосконалення;
- любов до дітей і висока педагогічна культура;
- досконале володіння дидактичними, організаторськими, комунікативними, перцептивними, сугестивними, науко-пізнавальними здібностями;
- розвиток власної спостережливості, педагогічної уяви, оптимізму
- мистецьке володіння словом, образно, емоційно передавати власні думки.
3. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання.
Підвищення результативності виховного процесу, подолання формалізму завжди були актуальними питаннями.
Типовими проявами формалізму у вихованні є:
- дроблення виховного процесу
- гонитва за кількістю виховних впливів, що суперечить характеру реального процесу розвитку дитини і колективу;
- однобічність .
- відсталість форм виховного впливу, традиційний підхід
- невиразність виховного впливу;
- зовні показний характер виховної роботи, що суперечить внутрішньому;
- незавершеність, неповнота виховних впливів.
Удосконалення виховного процесу у школі:
1. Організація виховних центрів(створення музеїв, стендів). Як говорив В.О. Сухомлинський, у школі і стіни повинні говорити.
2. Органічне поєднання завдань школи і потребами довкілля.
3. Створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань.
4. Підбір раціонального змісту виховання.
5. Розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залучення їх до різних видів діяльності;
6. Своєчасне здійснення виховних заходів.
7. Використання різноманітних форм і методів виховного впливу, які б відповідали віку учнів, спонукали їх до активності, ініціативи й самостійності.
8. Підвищення емоційності виховних заходів.
9. Створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання.
10. Подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів.