Тема: Мета і завдання виховання.

План

1. Мета і завдання виховання в педагогіці.

2. Сучасне звучання мети та завдань виховання відповідно до нормативних документів.

3. Зарубіжна педагогіка про мету виховання.

1.Мета і завдання виховання в педагогіці

Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства.

Ідея гармонійного розвитку особи як мета виховання виникла в стародавніх Афінах ( III ст. до н.е.). У кількох джерелах описано прийоми роботи шкіл, де вихователі прагнули виховати гармонійно розвинену, творчу людину, яка була б духовно багатою, морально чистою і фізично досконалою. Давньогрецькі філософи Платон і Аристотель трактували гармонію у вихованні як єдність двох засад – тілесної і духовної.

У Римі наслідували кращі традиції афінян, але на зміну музичному вихованню прийшло політичне виховання. Давньогрецький теоретик ораторського мистецтва М.Ф. Квінтіліан вважав, що всі діти, за деяким винятком, здібні до освіти, і тому вчитель повинен враховувати індивідуальні особливості і здібності дитини.

Період Середньовіччя не відзначається прогресивним у духовному розвитку суспільства, у вихованні та освіті. Музика, ораторство замінили різки і тортури, биття дітей було частиною їхнього виховання.

В епоху Відродження в Європі виникли філософи, які називали себе гуманістами. Еразм Роттердамський Франсуа Рабле, Мішель Монтель та інші вперше відновили демократію і ввели поняття «гуманістичне виховання» Зразком нової, гуманістичної школи став «Дім радощів» італійського педагога-гуманіста В. Фельтре. До кінця XVI ст. гуманістичні школи були поширені й у Німеччині.

Тенденції оновлення школи дійшли в XVI ст. до Росії, згодом до України. У 1586 році у Львові було відкрито Братську школу, в її статуті вимоги до вчителя були досить суворі. Вчитель повинен бути розумним , мудрим, лагідним.

Засновником педагогіки як науки став великий чеський педагог-демократ Я.А. Коменський. Англійський філософ і педагог Дж. Локк головною метою виховання вважав формування особистості джентльмена, його думки про фізичне загартування, розумовий розвиток, моральне виховання були новими й актуальними. Мета навчання, не в тому, щоб зробити юнака вченим, а втому, щоб сформувати «ділову людину». Тоді ж виникли ідеї трудового виховання і навчання, засновником якого вважають Джона Беллерса, велике значення праці у процесі виховання дітей.

У 1771 р. під впливом творів Ж.-Ж. Руссо утворилися школи-філатропи («люблячі дітей», у яких великого значення надавалося фізичному розвитку, трудовому навчанню ремесел і «вихованню серця».

Педагог-гуманіст Й.Г. Песталоцці утримував за власні кошти школи для бідних дітей, сам харчувався і жив з ними в інтернатах.

Наука доводить, що виховання є глибоко національним за своєю суттю, змістом, характером.

Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь. Так формується національний характер.

Мета виховання – сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство.

Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток особистості.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, своєрідності світу, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Ідеал – це уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

Кінцевою метою виховання є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання й складові частини. Основними складовими виховання, реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості, є:

- громадянське виховання: формування громадянськості, яка дає змогу людині відчувати себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною;

- розумове виховання: озброєння учнів знаннями основ наук, формування наукового світогляду та національної свідомості, оволодіння основними мислитель ними операціями, вироблення умінь і навичок культури розумової праці;

- моральне виховання: формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі

- трудове виховання:ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва, практична й психологічна підготовка їх до праці, свідомого вибору професії;

- естетичне виховання: формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, вироблення вмінь і навичок привносити в життя красу, розвиток в учнів творчих здібностей;

- фізичне виховання: виховання здорової зміни, підготовка до фізичної праці, захисту Батьківщини.