51

Зміст

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОЧАТОК КЛОНІЗАЦІЇ 4

1.1. Англія і Новий Світ 5

1.2. Колонізація Канади та виникнення перших колоній 9

РОЗДІЛ 2. США В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX

СТОЛІТТЯ 21

2.1. Освоєння емігрантами західних земель та виникнення скватерства 27

2.2. Виникнення та проголошення гомстед акту 30

РОЗДІЛ 3. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПІДСТАВИ АМЕРЕКАНСЬКОГО ПЕРЕРОДЖЕННЯ НАЦІЇ 34

3.1. Причини переселення європейців в США 37

3.2. Початок амереканського життя 40

ВИСНОВКИ 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА

ДЖЕРЕЛ 46

ДОДАТКИ 49

Вступ

Актуальність дослідження. Процес становлення американської держави є доволі актуальним, оскільки він розкриває основні віхи формування та розвитку інститутів влади демократичної держави. Актуальним залишається процес становлення та подальшого розвитку особливої форми державного устрою – федеративної республіки, органів державної влади в центральному інституті управління державою та в штатах. Принципи вміщені в Декларації незалежності, залишаються основою для створення демократичних конституцій країн світу та є актуальними і нині.

Я обрав дану тему дипломної роботи тому що цікавлюся еволюцією створення Північної Америки та впливу на її долю європейських переселенців. Мета дослідження: показати причини та проблеми освоєння Північної Америки європейськими переселенцями.

Завдання, обрані для вирішення поставленої мети такі:  1. Показати як же була створена США та Канада і завдяки кому.

2. Показати чому емігранти XIX століття в основній своїй масі обирали саме Північну Америку і зокрема США. 

3. Проаналізувати життя емігрантів в Північній Америкі в кінці XIII середини XIX століття.

Обєктом дослідження взято за основу Сполучені Штати Америки та європейські переселенці.

Предметом дослідження стали європейські переселенці, їхнє життя, побут та життєве пристосування на нових територіях.

Історіографія питання налічує тривалу історію, яка почалася в XI столітті. Для дослідження були взяті різні дослідницькі роботи різних років XX та XXI століття. Є в роботі і застосування джерел. 

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. Початок колонізації

У східній півкулі замінилися дві епохи кам'яного віку: нижній і середній палеоліт. Попередник людини пройшов величезний шлях в 300 тис. років, не рахуючи 2 млн., які потрібні були для появи людського роду. Весь цей час Американський материк був безлюдний.

  Євразійський неандерталець перетворювався на homo sapiens «розумної людини», антропологічно в сучасної людини. Він починав жити родовим ладом.

Тільки тоді, 1530 тис. років тому (верхній палеоліт), в кінці льодовикового періоду,вступила людина на американську землю.  Він прийшов туди з глибин Азії, перебравшись через перешийок, який існував на місці теперішнього Берингової протоки, і рушив на Південь [1, с. 4].

Цей рух іноді переривався, по йшло багато тисяч років, поки людина не досягла Вогняної Землі. До кінця Віс-консинського заледеніння, коли води океану роз'єднали західну і східне півкулю (приблизно 11 тис. років до н. Е..), Почався самобутній розвиток тих людей, які стали аборигенами, корінними жителями Америки. Їх називають індіанцями.

Цю назву вони отримали від Христофора Колумба, який, відкривши нову землю, твердо вірив, що він біля берегів Індії. Тому і сама земля іменувалася Індією. Після того як помилка Колумба стала очевидною, за новою землею зміцнилася назва «Америка» на ім'я Амеріго Веспуччі [1, с. 19]. 

Так як на багатьох мовах немає відмінності в написанні слів «індіанці» і «індійці», то, маючи на увазі аборигенів західної півкулі, часто говорять «американські індіанці». Корінні жителі Америки, що мешкають на її крайній півночі, отримали власну назву: «алеути» і «ескімоси».

  Перші прибульці з Азії були мисливцями збирачами. З плином часу вони освоїли землеробство. До початку нашої ери на території сучасної Мексики і Центральної Америки, а також Перу племена інків, майя та ацтеків створили високі цивілізації з ранньокласовими громадськими відносинами. Європейські завойовники і колонізатори довгий час не хотіли миритися з думкою, що американські «дикуни» самостійно досягли цих висот та розвитку. Їх намагалися представити нащадками гіпотетичних атлантів, наступниками давніх цивілізацій Азії та Європи. Сучасна наука не заперечує можливих зв'язків між людьми західного і східного півкуль. Зв'язки ці, однак, як свідчать археологічні та інші знахідки, були локальними і простежено тільки в межах нашої ери.

Перша спроба європейської колонізації Північної Америки відноситься до 1000 г . н. е.. Її зробили вікінги. Згідно з сагами, загін, очолюваний Лейфом, сином Еріка Рудого, висадився десь західніше Ньюфаундленду. Відкриту країну, де ріс дикий виноград, назвали Вінланд Країна винограду. Засноване там поселення проіснувало недовго. Його сліди зникли [16, с. 128].

На час Колумба Північна Америка була заселена безліччю індіанських племен, що проходили різні етапи розвитку родового суспільства. На Атлантичному узбережжі, де розігралися перші події колоніальної історії США, від затоки Св. Лаврентія до мису Хаттерас жили індіанці. Рівень їх племінної культури підвищувався в південному напрямку: від дрібних розрізнених племен збирачів і мисливців до мисливців та хліборобів, об'єднаних в конфедерації племен. 

1.1. Англія і Новий Світ.

В кінці XV початку XVI ст. відважні португальські та іспанські мандрівники ввели тодішній світ в епоху Великих географічних відкриттів. То був час зародження в феодальному суспільстві Західної Європи буржуазних відносин, генези капіталізму, пов'язаної з цим потреби в золоті. Золото шукали португальці на африканському березі, в Індії, на всьому Далекому Сході;  золото було тим магічним словом, яке гнало іспанців через Атлантичний океан до Америки,  золото ось чого насамперед вимагав білий, як тільки він ступав на знову відкритий берег [29, с. 152]. 

У 1480 р ., Коли Колумб ще був далекий від здійснення свого знаменитого проекту, англійський моряк Джон Ллойд спробував пройти по його майбутньому шляху з Ірландії. Жорстокі шторми змусили повернути назад. Не принесли успіху і наступні спроби англійців пробитися на Схід тим же шляхом. Нарешті, в 1497 р . корабель «Метью», ведений генуезцем на англійській службі Джоном Каботом, перетнув океан. Був відкритий Ньюфаундленд. Як передбачається, «Метью» підходив також до берегів Лабрадору та Нової Шотландії (Канада). У 1509 р . Син Джона Кабота, Себастьян, продовжив шлях батька. Очолюючи два англійські судна, він дійшов до Флориди. У 1527 р . перший англійський корабель побував у СантоДомінго (Гаїті) у ВестІндіі [32, с. 57]. 

Однак першість у гонитві за заморським золотом було упущено.Португалія і Іспанія, підтримані римським папою, претендували на безроздільне панування за межами Європи. Їх твердою опорою були самі загартовані солдати і найдосвідченіші моряки тодішнього світу. 

Англія і Франція, де буржуазні відносини розвивалися активніше, ніж на Піренейському півострові, з нестерпним заздрістю дивилися на збагачення іспанців і португальців. Не ризикуючи відкрито зазіхнути на їх колоніальні володіння, в Лондоні і Парижі таємно заохочували проникнення туди своїх підданих. Французам вдалося створити невеликі поселення в іспанській Флориді і португальській Бразилії. Ривок Англії в західну півкулю був припинений подіями її внутрішнього життя.  З часів Генріха VIII в країні проходила церковна реформація. Англійська церква відокремилася від Риму, сприйняла багато чого від протестантського віровчення, на чолі її встав король (супрематія). Іспанія, яка очолювала контрреформацію, стала непримиренним ворогом Лондона. Потрапляння англійського корабля до іспанського патруля на шляхаху до Америки означала для екіпажу вірну смерть  [1, с. 98].

У 1553 р . на англійський престол вступила Марія I затята католичка, що вийшла заміж за іспанського короля Філіпа II і підкорила його волі політику країни. Двері в західну півкулю виявилися для англійців закритими в їх власному будинку. 

Марія правила недовго. Після неї англійський трон зайняла Єлизавета I . У країні утвердилася реформована церква (англіканська). Це призвело до відновлення релігійної ворожнечі між Іспанією і Англією. Вона доповнювалася гострою економічною політикою і політичним суперництвом вНідерландах, де обидві країни збували шерсть, і де англійці допомагали гезам, які повстали проти іспанського ярма.  У цих умовах при тодішньому швидкому розвитку в Англії буржуазних відносин Новий Світ тил Іспанії, багатюща скарбниця і найширший ринок став мішенню і приманкою для англійських шукачів пригод, для спритних англійських купців і джентльменів. Піратство у водах Америки, неофіційно заохочуване королевою, стало постійним промислом багатьох англійців. Піратство супроводжували контра-бандна, торгівля і работоргівля. У середині XVI в.особливо активно і зухвало її вів купець Джон Хокінс. Збройна сутичка між Англією та Іспанією стала неминучою [4, с.255].

У 1585 р . фаворит Єлизавети Уолтер Релі заснував у Північній Америці першу англійську колонію на острові Роанок (зал. Албемарл, Північна Кароліна). На честь королеви (virgin) вона була названа Віргінією. Невміння і небажання поселенців займатися важкою справою освоєння дівочої країни (вони сподівалися знайти там золото), а також брак продуктів швидко вели колонію до загибелі, яка стала неминучою, коли жорстоке поводження англійців з індіанцями зробило останніх їх ворогами. Метрополія не могла прийти на допомогу через війну з Іспанією. 

Вона почалася в рік заснування віргінської колонії. У 1588 р . англічaни розгромили «Непереможну армаду». Проте до 1590 р . вони не змогли спорядити жодної експедиції на свою колонію. Коли у зазначеному році англійський корабель підійшов до острова Роанок, де вона розташовувалася, нікого з поселенців там не було. Всі вони загинули від голоду і в сутичках з індіанцями. 

Розгром «Непереможної армади» не перервав хід війни. Англія від-чувала до того ж дуже серйозні економічні труднощі. Загострилися і не припинялися релігійні чвари. Все це спонукало Єлизавету 1 до обережності. Вона стала стримувати запал своїх «джентльменів удачі» і піонерів колонізації Америки. У 1603 р . королева померла. Вступив на престол Яків I Стюарт він прибув в країну з Шотландії, погано знав і не дуже рахувався з інтересами керованою ним державою. Він уклав мир з Іспанією, фактично визнав її претензії на володіння Новим Світом, не збирався відроджувати колонію на острові Роанок. В англійській історіографії це її називається «втраченою колонією» [4, с. 281].

Примирення короля з головним ворогом і суперником, відмова від форпосту в Америці призвело до виникнення опозиції, перш за все з боку елизаветинских ветеранів воєн з Іспанією. Опозиція виникала і в середовищі тих, чия жадоба до збагачення і бажання зайняти місце іспанців у Новому Світі швидко росли разом з розвитком в країні буржуазних відносин. Використовуючи свої зв'язки при дворі, вони домоглися від Якова I дозволу відновити колонізацію Вірджинії. Щоб виконати те, що не вдалося Релі, прихильники колонізації вирішили об'єднати необхідні для цього кошти і зусилля, створивши акціонерні компанії. Заселення країни намагалися здійснити, вивозячи за океан «ледарів» і «бунтівників». Так іменували людей, які в ході розвитку буржуазних відносин, в результаті процесу «так званого первинного накопичення» опинялися без даху над головою та засобів доіснування [4, с. 300].