Переломи фаланг

Серед переломів кісток переломи фаланг становлять 5%. Найчастіше зустрічаються пере­ломи фаланг II пальця, на другому місці — пе­реломи V пальця. Майже у 20% випадків спо­стерігаються множинні переломи фаланг різних пальців. Частіше виникають переломи основ­них фаланг, далі йдуть переломи нігтьових і рід­ко — середніх фаланг. Переломи виникають на рівні діафіза, метафіза та епіфіза. Вони бувають без зміщення або зі зміщенням, відкриті і закри­ті. Спостереження показують, що майже поло­вина переломів фаланг є внутрішньосуглобови-ми. Вони зумовлюють функціональні порушення кисті. Тому переломи фаланг слід розглядати, як тяжку у функціональному сенсі травму, до лі­кування якої необхідно підходити якнайсерйоз­ніше. Механізм переломів переважно прямий. Виникають вони найчастіше у дорослих людей. Удари припадають на тильну поверхню пальців.

Клінічні прояви: розпиральний, пульсівний біль, деформація фаланг, а при переломах без зміщення — дефігурація за рахунок набряку, який поширюється на весь палець і навіть тил кисті. Зміщення відламків частіше бувають ку­тові, з бічним відхиленням від осі пальця. Типо­вим для перелому фаланг є неможливість пов­ного розгинання пальця. Якщо покласти обидві кисті долонями на стіл, то тільки поламаний палець не прилягає до площини стола. При змі­щеннях по довжині констатують укорочення пальця, фаланги. При переломах нігтьових фа­ланг виникають піднігтьові гематоми. Активні і пасивні рухи пальцями значно обмежені вна­слідок загострення болю, який іррадіює у кін­чик пальця і часто має розпиральний або пуль­сівний характер. Гострота болю відповідає міс­цю перелому фаланги. Порушується не тільки функція пальців, а й хапальна функція кисті.

При відриві тильного краю нігтьової фалан­ги (перелом Буша) з сухожилком розгинача ніг­тьова фаланга зігнута і потерпілий не може ак­тивно розігнути її. Внутрішньосуглобові пере­ломи зумовлюють деформацію міжфалангових суглобів з осьовими відхиленнями фаланг. Осьо­ве натискування на палець загострює біль у міс­ці перелому фаланги. При переломах зі зміщен­ням відламків завжди позитивний симптом па­тологічної рухомості.

Мал. 24. Перелом першої фаланги IV пальця зі зміщенням

 

Рентгенівське дослідження уточнює рівень і характер перелому (мал. 60).

 

Лікування. Переломи без зміщення підляга­ють консервативному лікуванню гіпсовою іммо­білізацією. Переломи зі зміщенням з попереч­ною або близькою до неї площиною підлягають закритому одномоментному зіставленню відла­мків (після знеболення) з гіпсовою іммобіліза­цією на термін 2—3 тиж. Працездатність відно­влюється через 1,5—2 міс.

При переломах зі скісною площиною пере­лому показане лікування з допомогою скелет­ного витягнення або спеціальних компресійно-дистракційних апаратів для пальців.

Внутрішньосуглобові переломи, при яких не вдається не тільки усунути зміщення, а й від­новити конгруентність суглобових поверхонь, підлягають оперативному лікуванню, яке про­водиться з відкритої репозиції з остеосинтезом відламків, і ранній реабілітації.

Необхідно пам'ятати, що лікування усіх пе­реломів фаланг слід проводити у фізіологічно­му положенні пальців (напівзігнуті в суглобах).

Реабілітація при переломах пальців є од­нією із складників комплексного лікування, і їй належить важливе місце у відновленні функції пальців.