
- •Травматичний вивих.
- •Мал. 4. Вивих гомілки: а - бічна проекція; б - передньо-задня проекція
- •Мал.. 9. Вправлення вивиху за Гіпократом
- •Мал.. 10. Вправлення вивиху стегна за Кохером
- •Мал.. 11. Правлення вивиху стегна за Джанелідзе
- •Мал. 12. Патологічний вивих правого стегна
- •Мал. 13. Переломи ключиці: а - безосколковий; б - осколковий
- •Мал.. 14. Локалізація переломів плечової кістки
- •Ушкодження Монтеджа і Галеацці
- •Мал. 17. Ушкодження Галеацці: а - передньо-задня проекція; б - бічна проекція
- •Переломи кісток кисті
- •Мал. 22. Схема осколкового перелому човноподібної кістки
- •Переломи п'ясткових кісток
- •Мал. 23. Рентгенограма переломовивиху і п'ясткової кістки (ушкодження Боннета)
- •Переломи фаланг
- •Мал. 24. Перелом першої фаланги IV пальця зі зміщенням
- •Ушкодження хребта.
- •Мал. 25. Перелом верхівки суглобового відростка хребця після судом у хворого на правець
- •Мал. 26. Схеми переломів тіла хребців: а - крайовий; б - компресійний; в - багатоосколковий ("вибуховий")
- •Мал. 28. Передній корпородез III і IV шийних хребців
- •Мал. 29. Репозиція компресійних переломів нижньогрудного та поперекового відділів хребта: а - за Белєром; б - за Девісом
- •Мал. 30. Компресійний перелом III поперекового хребця до лікування (а) і після транскорпоральної фіксації (б)
Переломи п'ясткових кісток
Переломи п'ясткових кісток становлять близько 2—2,5% від усіх переломів. Серед переломів п'ясткових кісток найчастіше виникають переломи І п'ясткової кістки, далі йде V, на третьому місці — II і значно рідше спостерігають переломи III і IV кісток. Механізм переломів переважно прямий — удар або стиснення.
Виділяють переломи внутрішньосуглобові, навколосуглобові, діафізарні без зміщення або зі зміщенням відламків.
Переломи діафіза І п'ясткової кістки бувають поперечними, скісними та осколковими. Зміщення відламків відбувається під кутом, відкритим у долонний бік, рідше кут буває відкритим у тильний бік.
Серед переломів І п'ясткової кістки близько однієї третини становлять переломовивихи — ушкодження Боннета (мал. 23). Механізм перелому — непрямий. Травмівна сила спрямована на розігнутий чи зігнутий у міжфаланговому суглобі І палець по осі п'ясткової кістки, І палець перебуває в положенні опоненції. Виникає внутрішньосуглобовий скісний перелом епіме-тафіза. Проксимальний суглобний кінець І п'ясткової кістки зміщується до тилу радіально, а внутрішня частина епіфіза, що має трикутну форму, відколюється і залишається на місці — виникає переломовивих, кут зміщення відкритий у долонний бік.
Мал. 23. Рентгенограма переломовивиху і п'ясткової кістки (ушкодження Боннета)
Клінічні прояви мають певну типовість: чітка деформація по тильно-радіальному боці І п'ястково-зап'ясткового суглоба, припухлість, яка згладжує контури анатомічної табакерки. Пальпаторно на висоті деформації гострий біль, пальпується проксимальний кінець п'ясткової кістки. Виражений локальний біль під час пальпації в зоні основи тенара. Активні і пасивні рухи І пальця, особливо відведення й опоненція, обмежені через біль. Осьове натискання на І палець загострює біль на висоті деформації.
Рентгенівське дослідження уточнює діагноз.
Лікування: закрите зіставлення відламків під місцевим знеболенням 1% розчином новокаїну чи лідокаїну. Оскільки ушкодження Боннета є внутрішньосуглобовим, необхідне точне зіставлення відламків, тобто відновлення конгруентності суглобових поверхонь. Лікар лівою рукою захоплює променево-зап'ястковий суглоб так, щоб І палець кисті лягав на висоту деформації, тобто на проксимальний вивихнутий кінець І п'ясткової кістки. Правою рукою захоплює І палець і з помірною тягою по осі максимально відводить його, а великим пальцем лівої руки проксимальний кінець І п'ясткової кістки зміщує в ліктьовий бік. Деформація повністю усувається. Далі накладають циркулярну гіпсову пов'язку в положенні повного відведення І пальця. Гіпсова пов'язка повинна фіксувати І палець і кисть протягом 4—6 тиж. Після зрощення проводиться реабілітація. Працездатність відновлюється через 2—3 міс.
Необхідно пам'ятати, що при закритій репозиції не треба спочатку робити занадто сильне витягнення по осі пальця з відведенням, тому що вивихнутий проксимальний кінець не підходить до внутрішньої частини епіфіза, а притискується до великої тригранної кістки і репозиція не відбувається. У таких випадках показане оперативне лікування.
Лікування діафізарних переломів І пальця переважно консервативне. Під місцевим знеболенням роблять тракцією за палець по осі і, натискаючи на вершину кута деформації, усувають її до відновлення осі п'ясткової кістки. Накладають гіпсову іммобілізацію на І палець до межі середньої третини передпліччя. При цьому нігтьовій фаланзі надають напівзігнутого положення. Особливо необхідно усувати зміщення з кутом, відкритим у тильний бік. Навіть незначні неусунуті зміщення ведуть до обмеження стискання пальців у кулак, зменшення сили стискання кисті.
Осколкові переломи зі зміщенням, коли консервативно неможливо відновити вісь п'ясткової кістки, підлягають оперативному лікуванню. Проводиться відкрита репозиція відламків з остеосинтезом їх. Переломи інших п'ясткових кісток лікують аналогічно.
Особливу увагу звертають на епіметафізарні переломи, при яких необхідно досягти відновлення не тільки осі кістки, а й конгруентності суглобових поверхонь з раннім включенням у функцію пальців. У таких випадках показане оперативне лікування — відкрита репозиція відламків із стабільним остеосинтезом їх.
Завдання лікаря при переломах п'ясткових кісток — відновити анатомічні співвідношення відламків та функцію кисті, особливо кульовий, циліндричний захвати, силу стискання пальців у кулак.