Ушкодження Монтеджа і Галеацці

Ушкодження Монтеджа і Галеацці є тяжки­ми складними травмами передпліччя. Виника­ють вони внаслідок значної прямої травмівної сили.

Ушкодження Монтеджа виникають у випад­ках, коли людина намагається відвести удар по обличчю і підставляє підняту руку. Удар при-ходиться на ліктьову бічну поверхню середньої третини передпліччя. Відламки зміщуються під кутом, відкритим до тильної поверхні в ліктьо­вий бік; травмівна сила розриває кільцеву зв'яз­ку і головка променевої кістки вивихується до­верху і назовні (мал. 55).

При ушкодженні Галеацці травма припадає на променевий бік передпліччя на межі серед­ньої і нижньої третини. Виникає перелом про­меневої кістки, дистальний відламок зміщуєть­ся до тильної поверхні і досередини. Травмівна сила концентрується в зоні дистального проме­нево-ліктьового з'єднання, яка розриває капсу­лу, і головка ліктьової кістки вивихується до тильної поверхні и назовні, інколи в долонний бік (мал. 17).

                                                а                        б

Мал. 17. Ушкодження Галеацці: а - передньо-задня проекція; б - бічна проекція

 

Клінічні прояви при ушкодженні Монтеджа: передпліччя в проксимальній третині деформо­ване за рахунок вигину назовні, а по передньо-

променевому боці за рахунок округлого висту­пу, під час пальпації якого чітко пальпується го­ловка променевої кістки. З ліктьового боку на висоті кутової деформації ліктьової кістки паль­пується східцеподібний виступ, утворений кін­цями відламків, тут же виявляється гострота бо­лю і помірна патологічна рухомість.

Передпліччя не тільки деформовано у верх­ній третині, а й укорочено. Функція кінцівки порушена, потерпілий не може стиснути пальці в кулак внаслідок загострення болю в місці де­формації передпліччя.

При ушкодженнях Галеацці наявна дефор­мація передпліччя в нижній третині і ділянці променево-зап'ясткового суглоба. Вісь передпліч­чя в нижній третині відхилена наперед і кут де­формації відкритий досередини і до тильної по­верхні. На тильно-променевій поверхні перед­пліччя виражений прогин, а на долонно-проме­невій — випуклість, на вершині якої пальпуєть­ся східцеподібний виступ, утворений відламка­ми променевої кістки. Активні і пасивні рухи передпліччям, кистю, пальцями неможливі внаслідок загострення болю. Передпліччя вкороче­не, кисть у варусному положенні, над ліктьовою ділянкою променево-зап'ясткового суглоба на­висає випукла деформація, утворена вивихну­тою головкою ліктьової кістки. Шкіра над нею не спаяна з підлеглими тканинами і вона має чіткі закруглені краї.

Рентгенівське дослідження не тільки дає під­твердження клінічного діагнозу, а й визначає стан відламків, особливості площин перелому і місце знаходження вивихнутих головок.

Лікування консервативне. Після знеболення 1% розчином новокаїну усувають зміщення від­ламків і вправляють вивихнуту головку з на­ступною іммобілізацією гіпсовою пов'язкою. У випадках, коли виявляється інтерпозиція м'яких тканин між відламками, невправимість вивих­нутої головки або постійно виникає рецидив ви­виху, показане хірургічне лікування: відкрита ре­позиція відламків променевої кістки з остеосин-тезом і вправленням головки з відновленням зв'язкового апарату.

При  виявленні  симптомів  пошкодження  променевого нерва у потерпілих з переломами діафізу плечової кістки закриті методи репозиції протипоказані. Необхідно проводити тимчасову імобілі- зацїю і госпіталізувати для оперативного лікування.

При репозиції над-черезвиросткових переломів повне зістав­ лення досягається  за  умови  усунення  ротаційного  зміщення ди­стального відламку.

При   лікуванні   потерпілих   з  переломами   діафізу   плечової кістки варто пам'ятати про можливість діастазу між відламками, що виникає під дією ваги дистального відділу верхньої кінцівки, тому під час імобілізації  цю  негативну силу  необхідно  усувати.

Необхідний  постійний контроль за  гіпсовою пов'язкою при лікуванні пацієнтів з переломами над-черезвиростків, області лік­ тьового суглоба, оскільки наростання набряків призводить до сти­ скання магістральних судин та розвитку ішемії та ішемічних конт- рактур.

Переломи променевої кістки в типовому місці.

б

Мал.. 18. Розгинальний перелом Колеса (а – загальний вигляд, б -рентгенограма)

Мал.. 19. Розгинальний перелом Колеса – схема

 

Мал. 20. Схема згинального перелому променевої кістки в типовому місці (перелом Сміта)

 

При переломах променевої кістки в типовому місці зі значним зміщенням уламків (35 %) в одних випадках може підлягати здав-ленню долонна гілка ліктьового нерва в зап'ястково-ліктьовому міжаионевротичному просторі, в інших — тильна гілка міжкістко­вого нерва. При подібних ускладненнях виникає нейротрофічний синдром Турнера—Зудека.

Клінічна картина синдрому характеризується тугим набряком пальців і кисті зі значним обмеженням їх функції, болем, пору­шенням тактильної чутливості. У клінічному перебігу розрізняють дві форми нейродистрофічного синдрому — синюшну та бліду. Рентгенологічна картина типова — плямистий остеопороз зап'яст­кових кісток і проксимальних половин п'ясткових. Перебіг нейро­дистрофічного синдрому досить тривалий, у виражених класичних формах близько 6 місяців і більше.

Лікування нейродистрофічного синдрому комплексне, до скла­ду якого входить лікувальна гімнастика, фізіотерапевтичне ліку­вання (електрофорез хлористого кальцію, 3 % розчину тримікаіну, діатермію, ультразвук, підводні процедури, трудотерапія). Хворим з вегетативною патологією верхніх кінцівок рекомендується масаж шийного відділу хребта, надпліччя, плечового пояса для покра­щення артеріального кровообігу в дистальних відділах руки і нор­малізації трофіки.

Медикаментозне лікування: при виражених явищах капіляр­ного спазму рекомендуються судинно-розширюючі засоби, симпатиколітики. Широко застосовуються вітаміни В1, В6, В12. Останній у великих дозах чинить протибольову дію. Застосовую­ться препарати протизапальної дії (бутадіон, бутапірін), так звана невральна терапія (новокаїн, совкаїн, що деблокує нормальну провідність,  регуляторну  функцію  нервів  і   нервових  закінчень).