Мал. 13. Переломи ключиці: а - безосколковий; б - осколковий

 

ключиці, що виступає під шкірою, має попереч­ні або поперечно-скісні, нерівні контури, тоді як при вивихах надплечового кінця він гладенький, округлий.

Для осколкових переломів ключиці харак­терним є вертикальне положення проміжного осколка, який може поранити судинно-нерво­вий пучок, тому такі переломи не підлягають одномоментному зіставленню відламків, а пока­зане оперативне лікування.

Лікування переломів ключиці найчастіше проводиться в амбу­латорних умовах. Найбільш часто користуються імобілізаційиими пов'язками: шина Кузьмінського, пов'язка Смірнова—Ванштейна, пов'язка Дезо.

Показання для оперативного лікування: ускладнені переломи з пошкодженням або з загрозою пошкодження нервових стовбурів, судин, плеври; перелом ключиці з вертикальним розташуванням проміжного відламку з загрозою пошкодження шкіри; відкриті переломи; інтерпозиція м'яких тканин; вторинне зміщення від­ламків.

ПЕРЕЛОМИ КІСТОК ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

Переломи плечової кістки

Переломи плечової кістки становлять від 7 до 11,5% від усіх переломів кісток і спостеріга­ються в кожній віковій групі. Виникають вони на різних рівнях плечової кістки внаслідок пря­мої чи непрямої механічної дії  (мал. 14).

Мал.. 14. Локалізація переломів плечової кістки

Залежно від місця перелому виділяють пе­реломи проксимального кінця плечової кістки, діафіза та дистального кінця.

До переломів проксимального кінця плечо­вої кістки відносять: 1) переломи головки; 2) пе­реломи анатомічної шийки; 3) переломи хірур­гічної шийки; 4) переломи великого та малого горбків; 5) епіфізеолізи, остеоепіфізеолізи; 6) пе-реломовивихи плеча.

До переломів діафіза плечової кістки відно­сять переломи: 1) верхньої третини; 2) серед­ньої третини; 3) нижньої третини; 4) подвійні переломи діафіза плечової кістки.

До переломів дистального кінця плечової кістки належать переломи: 1) над виростками — згинальні та розгинальні; 2) черезвиросткові; 3) переломи надвиростків; 4) переломи присе-реднього (медіального), або бічного (латераль­ного) виростків; 5) Т- і У-подібні переломи ди­стального епіметафіза.

Серед переломів проксимального кінця пле­чової кістки, які становлять 67%, виділяють: пе­реломи головки, анатомічної шийки (6,5%), пе­реломи хірургічної шийки (48%), великого горб­ка (10,5%), переломовивихи (2%).

Класифікація переломів хірургічної шийки плечової кістки: сколочені, абдукційні й аддукційні переломи (мал.. 15). Однією з причин незадовільних результатів консервативного лікування переломів хірургічної шийки плеча є незнання особливостей співставлення відламків при аб- та аддукційних переломах.

При абдукційних переломах дистальний відламок відведений і кут між відламками відкритий назовні. При співставленні, крім тракції по довжині, дістальний відламок слід привести до серед­ньої лінії тулуба і піднести на 45—50 градусів і в такому поло­женні здійснити імобілізацію.

При аддукційному переломі дистальний відламок приведений, кут між відламками відкритий до середини. Тому при співстав­ленні відламків крім тракції по довжині, необхідно відвести ди­стальний відламок від середньої лінії тулуба і підняти вперед до кута 45—50 градусів і в такому положенні здійснити іммобілізацію кінцівки на весь період консолідації перелому.

а                                               в

Мал.. 15. Аддукційний (а) та абдукційний (в) перелом хірургічної шийки плечової кіскти

Мал.. 16. Розгинальний (а) та згинальний (в) надвиростковий перелом плечової кістки