
- •Травматичний вивих.
- •Мал. 4. Вивих гомілки: а - бічна проекція; б - передньо-задня проекція
- •Мал.. 9. Вправлення вивиху за Гіпократом
- •Мал.. 10. Вправлення вивиху стегна за Кохером
- •Мал.. 11. Правлення вивиху стегна за Джанелідзе
- •Мал. 12. Патологічний вивих правого стегна
- •Мал. 13. Переломи ключиці: а - безосколковий; б - осколковий
- •Мал.. 14. Локалізація переломів плечової кістки
- •Ушкодження Монтеджа і Галеацці
- •Мал. 17. Ушкодження Галеацці: а - передньо-задня проекція; б - бічна проекція
- •Переломи кісток кисті
- •Мал. 22. Схема осколкового перелому човноподібної кістки
- •Переломи п'ясткових кісток
- •Мал. 23. Рентгенограма переломовивиху і п'ясткової кістки (ушкодження Боннета)
- •Переломи фаланг
- •Мал. 24. Перелом першої фаланги IV пальця зі зміщенням
- •Ушкодження хребта.
- •Мал. 25. Перелом верхівки суглобового відростка хребця після судом у хворого на правець
- •Мал. 26. Схеми переломів тіла хребців: а - крайовий; б - компресійний; в - багатоосколковий ("вибуховий")
- •Мал. 28. Передній корпородез III і IV шийних хребців
- •Мал. 29. Репозиція компресійних переломів нижньогрудного та поперекового відділів хребта: а - за Белєром; б - за Девісом
- •Мал. 30. Компресійний перелом III поперекового хребця до лікування (а) і після транскорпоральної фіксації (б)
Мал.. 9. Вправлення вивиху за Гіпократом
Ефективним способом вправлення нижніх вивихів плеча є спосіб Джанелідзе. Потерпілого кладуть на стіл на травмований бік так, щоб лопатка була фіксована до столу і не заходила за його край, а рука вільно звисала. Голову потерпілого утримує помічник або вкладають її на додатковий столик. Обов'язковою умовою є фіксація лопатки до столу. Тільки за цієї умови через 10—15 хв можливо досягти розслаблення м'язів пояса верхньої кінцівки. Упевнившись, що м'язи розслаблені, хірург згинає передпліччя в ліктьовому суглобі до кута 90° і поступово, з нарощенням сили тисне на верхню третину передпліччя донизу. Здійснюють невеликі ротаційні рухи, завдяки яким відбувається вправлення головки.
Задній вивих передпліччя вправляють двома методами: методом перерозгинання і методом згинання, обов'язково в умовах повного знеболення і релаксації м'язів.
Метод перерозгинання. Асистент охоплює плече потерпілого в нижній третині, фіксує його, а хірург у цей час перерозгинає передпліччя в ліктьовому суглобі. Завдяки цьому прийому досягається виведення вінцевого відростка з ліктьової ямки епіфіза плеча. Після цього, нарощуючи по осі тягу руки, зводить ліктьовий відросток до рівня ліктьової ямки і, не послаблюючи тяги, хірург згинає передпліччя до гострого кута, а помічник відтягує дистальний кінець плечової кістки назовні. Відбувається вправлення: зникає пружна рухомість, відновлюються вільні пасивні рухи в ліктьовому суглобі.
Метод згинання. Асистент бере передпліччя за нижню третину і плавно, з наростанням сили тягне його по довжині. Хірург захоплює нижню третину плеча так, щоб обидва перші пальці вперлися в ліктьовий відросток. Асистент, не послаблюючи тяги, поступово згинає передпліччя, а хірург у цей час відтісняє ліктьовий відросток наперед, а дистальний кінець плечової кістки відтягує назад. Відбувається вправлення вивиху, що супроводжується чітким ляском. Іммобілізацію ліктьового суглоба проводять задньою гіпсовою шиною від верхньої третини плеча до головок п'ясткових кісток у положенні згинання передпліччя під гострим кутом до 70—75°. Термін іммобілізації — 3 тиж.
За наявності задньо-бічних вивихів передпліччя насамперед необхідно усунути бічне зміщення. Для цього, зафіксувавши плече, хірург зміщує передпліччя до осі кінцівки, завдяки чому переводить задньо-бічні вивихи в задні і вправляє їх за описаною вище методикою.
При передніх вивихах передпліччя асистент обома руками фіксує плече, охопивши його за нижню третину. Хірург, не розгинаючи перед пліччя, витягує його по осі руки (донизу) і, не ослаблюючи тяги, ще більш згинає і плавно, без насильства відтісняє передпліччя назад. Асистент у цей час відтісняє дистальну третину плеча наперед. За таких умов відбувається вправлення вивиху.
Вправлення вивихів стегна. Враховуючи той факт, що до стегна прикріплюються міцні м'язи, вправлення необхідно проводити в умовах повної релаксації їх. Досягти повної релаксації м'язів можливо завдяки наркозу або спинномозковій анестезії. Найбільше поширені способи вправлення — за Джанелідзе і Кохером.
Спосіб Кохера (мал. 10). Потерпілий лежить на спині. Асистент шляхом тиску на ості фіксує таз до столу. Хірург згинає гомілку і стегно до кута 90°. Далі з наростанням сили він витягує стегно догори, дещо відводячи його з ротаційними рухами назовні. Звівши головку стегна до рівня вертлюгової ямки, енергійними ротаційними рухами з відведенням вправляє вивих, що супроводжується характерним ляском. Як тільки вивих вправлений, відразу ж зникає пружна рухомість, пасивні рухи в кульшовому суглобі вільні і в повному обсязі, верхівка великого вертлюга — на лінії Розера—Нелатона. Після вправлення ногу розгинають, відводять, накладають кокситну гіпсову пов'язку або скелетне витягнення за нижню третину стегна на 3 тиж.