Мал.. 9. Вправлення вивиху за Гіпократом

Ефективним способом вправлення нижніх вивихів плеча є спосіб Джанелідзе. Потерпілого кладуть на стіл на травмований бік так, щоб ло­патка була фіксована до столу і не заходила за його край, а рука вільно звисала. Голову потер­пілого утримує помічник або вкладають її на до­датковий столик. Обов'язковою умовою є фікса­ція лопатки до столу. Тільки за цієї умови через 10—15 хв можливо досягти розслаблення м'я­зів пояса верхньої кінцівки. Упевнившись, що м'язи розслаблені, хірург згинає передпліччя в ліктьовому суглобі до кута 90° і поступово, з на­рощенням сили тисне на верхню третину перед­пліччя донизу. Здійснюють невеликі ротаційні рухи, завдяки яким відбувається вправлення го­ловки.

Задній вивих передпліччя вправляють дво­ма методами: методом перерозгинання і мето­дом згинання, обов'язково в умовах повного знеболення і релаксації м'язів.

Метод перерозгинання. Асистент охоплює плече потерпілого в нижній третині, фіксує його, а хірург у цей час перерозгинає передпліччя в ліктьовому суглобі. Завдяки цьому прийому до­сягається виведення вінцевого відростка з лік­тьової ямки епіфіза плеча. Після цього, нарощу­ючи по осі тягу руки, зводить ліктьовий відрос­ток до рівня ліктьової ямки і, не послаблюючи тяги, хірург згинає передпліччя до гострого ку­та, а помічник відтягує дистальний кінець пле­чової кістки назовні. Відбувається вправлення: зникає пружна рухомість, відновлюються віль­ні пасивні рухи в ліктьовому суглобі.

Метод згинання. Асистент бере передпліччя за нижню третину і плавно, з наростанням си­ли тягне його по довжині. Хірург захоплює ни­жню третину плеча так, щоб обидва перші па­льці вперлися в ліктьовий відросток. Асистент, не послаблюючи тяги, поступово згинає перед­пліччя, а хірург у цей час відтісняє ліктьовий відросток наперед, а дистальний кінець плечової кістки відтягує назад. Відбувається вправлен­ня вивиху, що супроводжується чітким ляском. Іммобілізацію ліктьового суглоба проводять задньою гіпсовою шиною від верхньої третини плеча до головок п'ясткових кісток у положен­ні згинання передпліччя під гострим кутом до 70—75°. Термін іммобілізації — 3 тиж.

За наявності задньо-бічних вивихів перед­пліччя насамперед необхідно усунути бічне змі­щення. Для цього, зафіксувавши плече, хірург зміщує передпліччя до осі кінцівки, завдяки чому переводить задньо-бічні вивихи в задні і вправляє їх за описаною вище методикою.

При передніх вивихах передпліччя асистент обома руками фіксує плече, охопивши його за нижню третину. Хірург, не розгинаючи перед пліччя, витягує його по осі руки (донизу) і, не ослаблюючи тяги, ще більш згинає і плавно, без насильства відтісняє передпліччя назад. Асис­тент у цей час відтісняє дистальну третину пле­ча наперед. За таких умов відбувається вправ­лення вивиху.

Вправлення вивихів стегна. Враховуючи той факт, що до стегна прикріплюються міцні м'я­зи, вправлення необхідно проводити в умовах повної релаксації їх. Досягти повної релаксації м'язів можливо завдяки наркозу або спинномоз­ковій анестезії. Найбільше поширені способи вправлення — за Джанелідзе і Кохером.

Спосіб Кохера (мал. 10). Потерпілий лежить на спині. Асистент шляхом тиску на ості фіксує таз до столу. Хірург згинає гомілку і стегно до кута 90°. Далі з наростанням сили він витягує стегно догори, дещо відводячи його з ротацій­ними рухами назовні. Звівши головку стегна до рівня вертлюгової ямки, енергійними ротацій­ними рухами з відведенням вправляє вивих, що супроводжується характерним ляском. Як тіль­ки вивих вправлений, відразу ж зникає пружна рухомість, пасивні рухи в кульшовому сугло­бі вільні і в повному обсязі, верхівка великого вертлюга — на лінії Розера—Нелатона. Після вправлення ногу розгинають, відводять, накла­дають кокситну гіпсову пов'язку або скелетне витягнення за нижню третину стегна на 3 тиж.