Мал. 28. Передній корпородез III і IV шийних хребців

 

Одномоментна закрита реклінація прово­диться після знеболення 0,5—1% розчином лідокаїну за Белєром (мал. 29, а). Знеболюють шкі­ру над остистим відростком зламаного хребця і, відступивши всього на 2—3 см, вколюють голку під гострим кутом до відростка і проводять її ззаду наперед ззовні досередини до упору в ду­жку. Після цього кінець голки зміщують проксимальніше, обходячи перепону, якою є дужка, і над верхнім її краєм заглиблюють голку ще на 1,5—2 см до бічної поверхні тіла хребця, в яке впирається голка. Коли кінець голки потрапляє в гематому, то в шприці з'являється цівка крові і знеболювальний розчин уводять у гематому. Якщо лікар не впевнений, що потрапив у гема­тому, то знеболювальний розчин уводять з обох боків хребця. На місце проколу шкіри кладуть асептичну пов'язку. Через 5—7 хв настає знебо­лення. Потерпілого обережно повертають на спи­ну і на рівні переломаного хребця підводять під неї брезентовий пояс, на обох кінцях якого вмон­товані металеві ручки. їх фіксують до ортопеддичної рами і поступово симетрично підтягу­ють так, щоб виникало перерозгинання хребта в місці перелому, що зумовлює реклінацію ком­пресованого хребця. Проводять рентгенографіч­ний контроль, впевнюються в досягненні рек­лінації, тоді накладають гіпсовий корсет, від­чіплюють металеві ручки від рами. Потерпілий залишається лежати на спині до повного затвер­діння гіпсу. Після цього знімають металеву руч­ку з одного кінця пояса і останній витягують з-під потерпілого. Потерпілого переносять у па­лату. Після повного висихання гіпсового корсе­та потерпілому дозволяється вставати, ходити, йому призначають імпульсну гімнастику для м'я­зів тулуба.

Мал. 29. Репозиція компресійних переломів нижньогрудного та поперекового відділів хребта: а - за Белєром; б - за Девісом

 

Недоліком методики Белєра є те, що потер­пілий тривалий час лежить підтягнутим на поясі із закинутою назад головою. Людьми середньо­го, а особливо старшого віку така маніпуляція тяжко переноситься, вони часто не витримують перебування в такому положенні протягом три­валого часу, необхідного для реклінації.

Девісом була запропонована більш щадна ме­тодика закритої одномоментної реклінації ком­пресованих хребців (мал. 29, б). Ставлять два столи різної висоти, потерпілого вкладають об­личчям донизу так, щоб голова, плечовий пояс лежали на вищому столі, а таз і нижні кінців­ки — на нижчому. Тулуб у такому положенні провисає, виникає перерозгинання хребта, що зумовлює розклинення компресованого хреб­ця і максимальне відновлення висоти хребця (повного відновлення висоти при виражених компресіях не буває). Рентгенографічний контроль підтверджує досягнення реклінації, після чого накладають гіпсовий корсет. Безумовно, ме­тодика Девіса більш щадна: не виникає пору­шення кровопостачання мозку, відсутні відчут­тя перетягнення, як це спостерігається при ме­тодиці Белєра, коли потерпілий тривалий час підвішений на поясі, не потрібно видаляти пояс, значно легше накладати гіпсовий корсет. Після затвердіння гіпсового корсета потерпілого пере­носять у палату, укладають на ліжко, обов'яз­ково із щитом.

Значне поширення має функціональний ме­тод лікування компресійних переломів хребців, запропонований В.В. Гориневською та Є.Ф. Дре-вінг (1932 р.). Потерпілого кладуть на спину на ліжко з дерев'яним щитом. Під коліно підкла­дають мішечки з піском або спеціальні валики, щоб нижнім кінцівкам надати фізіологічного положення, а під ступні — упори. Після цього відповідно до місця перелому хребця під спину підкладають мішечки з піском або реклінатори, поступово збільшуючи їхню висоту до повної реклінації компресованого хребця.

Функціональ­не лікування складається з чотирьох періодів.

У перший період (2—10-й день) досягають мак­симальної реклінації хребця і призначають лі­кувальну гімнастику загальногігієнічного харак­теру та вправи для верхніх кінцівок, стоп.

Другий період починається з 10-го і триває до 25-го дня. Крім загальногігієнічних вправ у цей період призначають активні рухи верхніх кінцівок з поступовим підключенням до актив­них рухів нижніх кінцівок, м'язів спини за ра­хунок підняття таза, тулуба, вправ у положенні лежачи на животі. Призначають масаж верхніх і нижніх кінцівок.