6. Інститут необережності в кримінальному праві зарубіжних країн.

Чинний КК ФРН згадує дві форми вини: умисел і необережність, однак не розкриває змісту цих понять. 

Необережність як форма вини характеризується в німецькому кримінальному праві наступним чином: особа не передбачає, що його діяння відповідає складу закону, хоча могла це передбачити, в силу чого могла усвідомлювати і протиправність своєї поведінки. При цьому в теорії виділяються два різновиди необережності: а) неусвідомлена необережність (коли особа взагалі не передбачає, що злочинний результат може наступити) і б) усвідомлена необережність (коли особа допускає, що злочинний результат може наступити, але вважає, що цього не станеться ( їзда на автомобілі з перевищенням швидкісного режиму).  Таким чином, психічне ставлення особи до вчиненого зводиться до усвідомлення фактичних зовнішніх ознак злочинного діяння. Усвідомлення протиправності, не будучи включеним ні в умисел, ні в необережність, по суті стає самостійним ознакою провини поряд з умислом і необережністю. Така точка зору підтримується більшістю німецьких юристів і судовою практикою. 

7. Інститут неосудності в кримінальному праві зарубіжних країн.

Глава 2 КК Франції встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа звільняється від кримінальної відповідальності. До цих підстав відносяться неосудність. Неосудність (la demence), - це такий стан психіки, яке повністю виключає можливість залучення людини до кримінальної відповідальності. Воно характеризується тим, що особа у момент вчинення діяння перебуває в стані психічного або нервово-психічного розладу, який позбавляє його здатності усвідомлювати або контролювати свої дії. Таким чином, КК Франції закріплює два критерії неосудності: 

1) медичний (наявність психічного чи нервово-психічного розладу); 

2) психологічний (відсутність здатності усвідомлювати або контролювати свої дії).

Англія. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо воно в силу душевної хвороби не змогло утримати себе від вчинення злочину, хоча розуміло, що діє протиправно, тобто усвідомлювало природу і властивості своїх дій.

Доктрина зменшеної відповідальності. Вона з'явилася в Англії порівняно недавно. Була закріплена в законі Про вбивство 1972 Особа не може бути засуджена за тяжке вбивство, якщо воно страждає такою душевною хворобою, яка стала наслідком вродженої вади, хвороби або травми, що в істотній мірі зменшує усвідомлення ним своєї відповідальності за дії або бездіяльність. 

У примірному КК США з'явилося нове визначення неосудності. У ст. 4 -01 сказано, що особа не несе відповідальності за злочинне діяння, якщо в момент його здійснення воно внаслідок душевної хвороби або психічної неповноцінності було позбавлене в істотному ступені можливості давати собі звіт в злочинності, упречності своєї поведінки або погоджувати його з нормами закону. 

8. Обставини, що виключають кримінальну від­повідальність (злочинність діяння), в кримінальному праві сучасних зарубіжних країн.

У кримінальному праві сучасних зарубіжних країн (Франції,Англії, США, ФРН), як правило, не існує чіткої системи обставин, що виключають злочинність діяння, аналогічно закріпленої в діючому українському Кримінальному кодексі (за винятком, мабуть, Франції).

Крім того, такі обставини називаються або обставинами, що виправдують (захистами) — в Англії і США, або виправдувальними фактами, що звільняють від кримінальної відповідальності, — у Франції, або обставинами, що виключають протиправність чи провину — у ФРН і т.д. Оцінка природи цих обставин, підхід до них якісно інші, ніж в українському праві.

У законодавстві Англії немає чіткого переліку обставин, що виключають кримінальну відповідальність (злочинність діяння), тому про систему таких обставин можна судити лише на основі положень кримінально-правової доктрини і судової практики з конкретних кримінальних справ (регулювання даного питання загальним правом). Звичайно англійські автори виділяють наступні основні обставини (захисти), що можуть служити підставою для звільнення від кримінального переслідування:

1) необхідна оборона і попередження злочину; 2) необхідність; 3) виконання наказу начальника; 4) згода потерпілого; 5) примус жінки до здійснення злочину з боку її чоловіка; 6) фізичний чи психічний примус; 7) фактична помилка.

В Англії питання про необхідну оборону частково розв’язується Законом про карну юстицію 1967 р. У ст. 3 Закону передбачено, що особа може застосувати "розумну силу" для попередження здійснення іншими особами злочину або для проведення законного арешту злочинця чи підозрюваного. Як видно, дана норма дуже обмежено регламентує цей правовий інститут, що є специфічною особливістю англійського кримінального права.

Американське кримінальне право характеризується системою захистів, при яких:

1) виключається кримінальна відповідальність;

2) виключається винність;

3) виключається караність діяння.

Обставинами, що виключають кримінальну відповідальність, американське право називає фізичний чи психічний примус до здійснення злочинного діяння, провокація, розпорядження чи санкціонування правом, необхідна оборона, крайня необхідність. Американському праву характерна регламентація правомірності застосування фізичної сили взагалі: при проведенні хірургічних операцій, при використанні сили батьками з метою виховання своїх дітей, посадовими особами пенітенціарних заснувань і т.д. — і стосовно до спеціальних випадків необхідної оборони, крайньої необхідності і т.п.

На відміну від англо-американського права у кримінальному праві Франції є система обставин, що виключають кримінальну відповідальність. До обставин, що виключають кримінальну відповідальність, відносять правомірний захист, виконання розпорядження закону чи законного органа влади, стан необхідності, правову помилку, недосягнення 13-річного віку, неосудність.

У кримінальному праві ФРН має місце відсутність чіткої системи обставин, що виключають протиправність чи винність діяння, та закріплення таких обставин у цивільно-правових, кримінально-процесуальних, конституційних актах. Кримінально-правова доктрина у ФРН розподіляє такі обставин на двох груп:

1. такі, що виключають протиправність 2) такі, що виключають провину.