5. Інститут вини в кримінальному пра­ві зарубіжних країн.

У кримінальному праві Англії та США вина позначається латинськими словами "mens rea". Він витлумачувався англійськими та американськими юристами як аморальний мотив, як порочна воля, як злий розум і т. п. 

Визначення вини в англо-американському кримінальному праві вельми суперечні. Лише деякі автори трактують провину як суб'єктивне стан, який характеризується інтелектуальним і вольовим моментами. У цілому ж вина - це якесь суб'єктивне (психічне) стан особи, яка вчиняє протиправне діяння. При цьому одні кажуть про здатність усвідомлювати, інші - про намір і знанні, треті - про свідомість і бажання, четверті - про порицался психічному стані, п'яті - про "будь-якому" психічному стані і т. д. 

У сучасному законодавстві, судовій практиці і док-трінальних джерелах Англії згадуються, як правило, три форми вини: а) намір, б) необережність і в) недбалість. 

При визначенні наміру (intent) в англійському праві на перший план висувається вольовий момент, та мета, яку переслідує особа, яка вчиняє діяння. Діяння вважається навмисним, якщо воно є результатом волі і якщо особа, яка вчиняє його, очікує настання певних наслідків і бажає цього.

 Необережність (recklessness) нерідко тлумачиться як таке суб'єктивне стан, при якому особа свідомо ігнорує можливість настання шкідливих наслідків.

Поняття недбалості (negligence) - одне з найменш певних понять Загальної частини кримінального права Англії.  У переважній більшості визначень недбалості повністю виключається вольовий момент - бажання вчинити злочинне діяння і досягти певного результату.

В переважній більшості КК штатів, включає в себе чотири форми винності:  1) з метою, 2) з свідомістю, 3) необережно; 4) недбало. Кожна з цих форм винності може визначатися по відношенню або до всіх, або до деяких з названих вище матеріальних елементів злочину. 

Якщо викласти чотири форми винності стосовно до "результату", то вони виглядають таким чином: 1) з метою діє той, хто прагне досягти саме цього результату; 2) з свідомістю діє той, хто не переслідує мети досягнення даного результату, але усвідомлює "високу ступінь ймовірності "того, що його поведінка призведе до цього (або, за іншою формулою," практично переконаний ", що такий результат настане, тобто усвідомлює неминучість наслідків), 3) необережно діє той, хто свідомо ігнорує" істотний і невиправданий ризик "настання результату (тут усвідомлення ймовірності наслідків, вони не є неминучими, але винний ігнорує цю небезпеку);  4) недбало діє той, хто не усвідомлює наявності "істотного і невиправданого ризику" настання результату, про що він повинен був знати (в цьому випадку винний взагалі не бажає настання наслідків, не усвідомлює їх вірогідність, але повинен був усвідомлювати, оскільки це під силу "розумній людині"). 

Поняття вини як ознаки злочинного діяння відсутня у чинному КК ФРН. Правда, кодекс містить ряд норм, присвячених вини та її форм, проте їх визначення не дається.  Вина - психічне ставлення особи до діяння і його наслідків. 

Чинний КК ФРН згадує дві форми вини: умисел і необережність, однак не розкриває змісту цих понять. 

У німецьких доктринальних джерелах з кримінального права умисел характеризується тим, що особа усвідомлює відповідність скоєних ним дій складу, передбаченому законом, і бажає цього, або допускає (мириться з таким становищем). Свідомість протиправності німецькі юристи не включають в поняття умислу, оскільки таке усвідомлення, по їх думку, - самостійний елемент провини. При цьому протиправність означає забороненої діяння не тільки нормами кримінального права, а й нормами інших галузей права. Сучасне німецьке кримінальне право орієнтується на два основних види умислу: прямий і непрямий. 

Необережність як форма вини характеризується в німецькому кримінальному праві наступним чином: особа не передбачає, що його діяння відповідає складу закону, хоча могла це передбачити, в силу чого могла усвідомлювати і протиправність своєї поведінки. При цьому в теорії виділяються два різновиди необережності: а) неусвідомлена необережність (коли особа взагалі не передбачає, що злочинний результат може наступити) і б) усвідомлена необережність (коли особа допускає, що злочинний результат може наступити, але вважає, що цього не станеться ( їзда на автомобілі з перевищенням швидкісного режиму).